списки. І в листуванні Сковороди ми часто-густо натрапляємо на звернені до нього прохання різних осіб надіслати їм автографи для скопіювання. Де-які списки при цьому заходили дуже далеко, а один навіть був завезений аж у Крим і там загинув. Найближчі приятелі, що одержували од нього особисто з присвятами його твори, цілком природно дбали, щоб підібрати для себе немов-би повне їх зібрання в рукописах. До таких близьких приятелів Сковореди належала й родина Тев'яшова, не дивно якщо в ній також збирано списки Сковородинських праць.
Що до рукописів, які зміщують у собі два примірники життєпису Сковороди, написаного М. І. Ковалинським, так вони також гідні як найбільшої уваги. Життєпис Сковороди, складений Ковалинським, це основне джерело відомостей про життя цього письменника, і навіть почасти про його світогляд. З його, як нам уже відомо, користувалися чимало осіб — Снегірьов, Аскоченський, Данилевський. Але надруковано, яко самостійну пам'ятку, його було, як ми бачили, лише 1886 року на сторінках „Київської Старини“ проф. М. Хв. Сумцовим по 2-х списках, з яких один належав Добротворському (у м. Курську). Г. П. Данилевський користувався також не оригіналом „Життєписа“, а списком його. Аскоченський ніби-то мав первотвора, що передав був його М. П. Погодіну, але на нашу думку це підлягає сумніву, по 1-е тому, що первотвір, як виявляється тепер, переховувався в родині Ковалинських, а по 2-е, тому що Аскоченському і важко було вирішити це питання, бо він ледве чи знав почерк Ковалинського; при тому ми мали вже нагоду переконатися в тому, що на відомості Аскочинського про Сковороду покладатися не певна річ (маємо на увазі повідомлення його про рукописи Сковороди, що він бачив їх у бібліотеці Тамари); нарешті, рукописи Погодіна дісталися до Петерб. Публічної Бібліотеки — а там нема первотвору рукопису „Життя Сковороди“. Таким чином ми мали можливість уперше надрукувати життєпис Сковороди за первотворним рукописом Ковалинського, у багатьох випадках відмінним од тексту, виданого проф. М. Хв. Сумцовим.
У Петербурзькій Публічній бібліотеці знайшлися такі рукописі Г. С. Сковороди: 1) „Правда веры и божественная симфонія, почерпнутые из созерцанія природы, в минуты уединенія для пользы православного люда русского посвещает странник Григорій Сковорода. В шести частях О. III. № 170 2) О. III № 55; 2) Израильскій змій“ и „Потоп зміин“ О. III № 55; 3) Переклад з поясненнями твору Плутарха „О спокойствии души“. 1-й твір надзвичайно цікавий своїм змістом, але, на жаль, повстає сумнів про його належність Сковороді; Израильский
