початку XIX в. будуть відбудовані Польща і Греція, але в який спосіб, це знає цар Павло Петрович, а йому авторові, бог наказав не говорити про це докладніше. Взагалі, можна думати, що книжку написав вихрест єврей або ж поляк. Вона дуже велика, всі її п'ять частин мають 977 великого формату аркушів (207, 201, 199, 216 та 151) написаних гарним почерком XIX ст. У ній багато фігур, цифр із безліччю тлумачень.
До Г. С. Сковороди вона немає а ніякісінького відношення. Звертаємося ще до одного твору Сковороди. Г. С. Сковорода почав свою літературну діяльність, склавши „расужденіе о поезії и руководство к искуству оной“ для Переяславської семинарії, М. І. Ковалинський просто вказує, що він написав[1] цей твір, цеб-то, тут йде мова не про устні виклади, а про рукописний твір, що на жаль, не дійшов до нас: відноситься він ще до 50 років XVIII ст.; в якому саме році склав його Сковорода, невідомо, але в усякім разі до 1758 року, коли Сковорода перебував уже в Тамари[2]. Незадовольнившись теорією поезії, Сковорода подавав і зразки власної поетичної творчости, складав вірші, більша частина яких увійшла в листи до Ковалинського або „Сад Божественних песень“ — инші його вірші написані з початку 50-х років, а більшу частину зовсім не датовано здається, можна сказати, що Сковорода переважно писав вірші в той час, коли був навчителем піїтики в Переяславському, а потім Харківському колегіумі, викликалось це самою посадою його[3]; відомо, що навчителі піїтики, згідно з звичаями того часу, повинні були і сами давати зразки свого віршування, та навчати віршуванню своїх слухачів. Також до цього його спонукало і його щире листування з М. І. Ковалинським. На Ковалинського Сковорода дивився, як на свого улюбленного учня, бажав йому передати всю скарбницю свого знання та ідей. І от у своєму листуванні з ним він часто свої листи писав в супроводі віршовних своїх творів, а то просто надсилав йому віршовані посланія (перважно латинською мовою).
Але це жваве листування тривало між ними лише в початку 60-х років. Першим твором у прозі був Сковородинський курс християнського добронравія, написаний 1766 р. для молодого шляхецтва Харківщини (Начальная дверь к христианскому добронравію), цеб-то під час перебування його в колегіумі[4]. Ми маємо в своїх руках редакцію 1780 року: в цьому саме році Сковорода переробив або, як
