сам Сковорода в своїй присвяті цього твору М. І. Ковалинському, написав я цю книжку в лісах Земборських[1]. Цілком аналогічне свідотцтво дає й Ковалинський“. Мешкаючи там (у Земборських) у самотні, говорить він, написав він другий твір під іменням: книга Асхань про спізнання себе самого, який приписав другу своєму[2]. Потім найбільше творів написав Сковорода в семидесятих роках. В 1772 р. були написані трактати „О древнем міре“, та „Беседа двоє“[3] 1774 р. закінчив він Харківськ. байки[4].
1775 р. Г. С. Сковорода надіслав Тев'яшову свого другого трактата на тему про душевний мир, перший він надсилав йому раніше[5]. Ці трактати (Дружеський разговор о душевном міре та Алфавит мира), — найкращі його твори. Тій-же особі Сковорода присвятив свій 3-ій видатний твір „Ізраїльський Змій“, що написав, як сам свідчить, 1776 р.[6] До 1780 р. відноситься „Жена Лотова“, як це видно з присвяти самого Сковороди до Ковалинського „В час відкриття намістництва Харківського (його відкрито 29 вересня 1780 р.) пише він, в час невпинних осінніх дощів, проганяючи нудьгу, написав я цю книжечку в манастирі Синнянському[7]. 1783 р. була написана „Брань архистратига Михайла с сатаною“, так говорить напис на первотворі Сковороди[8], а у 1787 р. були написані два схожих один на одного твір — Еродій та Убогій жайворонок.
Друга притча власне тільки присвячена була Діському 1787 р. а коли її написано невідомо[9]. В кінці вісімдесятих
- ↑ Лист до М. І. Ковалинського при Асхані див. рукописи Моск. Рум'янцівського музею.
- ↑ Це вид. ст. 25.
- ↑ Про перший сам Сковорода говорить, що він написав його в 1772 р. а про другий назначає, що писав його, коли йому пішов п'ядесятий рік, народився він у 1772 р. цеб-то діло діялось у 1772 р. (там же ст. 45–80).
- ↑ Всев. Ізм. Срезневський доводить, що присвята (лист), що є перед рукописом, Харківських байок відноситься не до Панкова, а до свящ. Як. Правицького. (Див. „Письма Г. С. Сковороди к свящ. Я. Правицькому ст. 5–7. Хоч ми й ставимося з належною пошаною до авторитету І. І. Срезневського, на якого посилаються в цьому разі, ми всеж не можемо не висловити свого сумніву, що до цієї справи. Чи можна вірити звістці Хіждеу, що листа до Оп. Панкова було найдено 1762 р., коли 2-га частина цієї звістки, що йому було надіслано три десятки байок не відповідає дійсности, Як. Правицький був священником у с. Бабаях як-же Г. С. Сковорода міг писати йому листа з Бабаїв (Див. це видання ст. 153). Чому у всіх своїх листах Григорій Савич зве свого друга ст. Якова по імени, а тут просто говорить: любезний приятель. Нарешті з текстів листа можна бачити, що його написано до відсутного.
- ↑ Моє видання ст. 112, 115.
- ↑ Там-же, ст. 251, див. також рукопис „Изр. Зм.“ стор. 6-а на обор.
- ↑ Передмова до „Жени Лотової“ (лист до М. І. Ковалинського), рук. Моск. Рум. музею.
- ↑ Моє вид. ст. 193.
- ↑ Там-же, ст. 237.
