трактати (оригінальні праці та переклади) та 2) літературні твори.
Але треба додати, що цей поділ ґрунтується лишень на різниці по їхній формі, що-ж до змісту свого, то всі оригінальні твори Сковороди, і богословсько-філософські, і літературні дуже схожі між собою, в змісті кожного з його літературних творів звичайно є якась серйозна думка.
Першими богословсько-філософськими творами Г. С. Сковороди були його трактати Наркис та Асхань, присвячені тій самій темі самоспізнанню, яке треба визнати за центр усього філософського світопогляду Сковороди. Перший трактат так і називається: „разглагол о том узнай себе“[1]. Заголовок „Наркис“ Сковорода взяв з стародавнього переказу про юнака Наркиса, що дивився в чисті прозорі води струмочка, мов у верцадло та й закохався сам у себе, і таким робом, Наркис є символ самопізнання — його образ благовістить це: „пізнай себе“. Він складається з прологу, 7 розмов та закінчується симфонією. В пролозі пояснюється назва трактату (тільки що наведена нами) та робляться де-які алегоричні порівняння на тему про самопізнання. Мій Наркис, говорить Сковорода, розпалений любов'ю, стаяв від полум'я та перетворився серцем в чисте джерело або, що є теж, сонце, бо кожен є тим, чиє серце в ньому, плоть нічтоже, дух животворить. В розмовах бере участь троє осіб — Лука, його друг та сусіда. Перша розмова починається з заяви друга, що не спізнати себе однаково, що стратити себе, тому перш усього треба відшукати себе, бо без цього кожна людина бачить тільки свою тінь, а не головне, головною-ж у ній є думка, що керує тілом та його членами.
Лука згоджується з цим та додає, що його очі нічого не бачуть, коли його думки линуть у другий бік. Далі друг говорить, що бачити в світі одну плоть — це значить бути ідолопоклоником, цеб-то не мати віри, яка одна світло серед пітьми бачить та, обминувши видиме, вбачає невидиме. У 2-розмові подаються докази того, що не тільки в людині, але й в инших тваринах первенствує дух, головними доказами тут є притчі або порівняння. Так, між иншим, він для прикладу згадує про стару Охтирську церкву. Для того, щоб ясно уявити її собі, не досить бачити одну цеглину її та те, що вона поваплена, а треба зрозуміти і план її, як і що до трав та дерев: їх творить дух, так й у всій природі панує дух — бог. У третій розмові з'являється нова особа-селянин Филон, а Лука „приліпився“ до Сомнаса (представника старого богословія, проти якого повстає Сковорода). Друг доводить, що для пізнання плану світу треба насам-
- ↑ Див. це вид. ст. 1–54.
