вушей господа й немов благовонний, жертовний дим дає насолоду йому. Людина — ніщо инше, як суха мертва палиця, з середини якої може процвісти квіт, що ніколи не в'яне. Збери розрублені по пустелях світських, по честолюбству, по сріблолюбству, по сластолюбству, думки свої і війди внутр себе, обминувши тінь та заслонку твоєї мертвої храмини. Що тобі за користь хвилюватися з-за нікчемного, забувши про дім твій — храм господній? Що-ж до обрядів та церемоній, то вони не неприємні богові, бо вони можуть врозумити добру та розумну душу. Але найбільше приємна богові милость, а не жертва. Церемонія сама по собі не має значіння. Скільки століть мудруєте в церемоніях й які наслідки цього, крім самих розколів, забобонів та лицемірства? Ледачі ховалися в наготі своїй під цим листом. Дурні побудували на тіні цій своє блаженство. Нерозумні ревнителі спородили розкольницькі чвари, мешканці все-світу зруйнували храм божий за самі брехні своєю незгодою, бажаючи встановити те, чого бог ніколи не бажав, цеб-то щоб по всіх кінцях землі церемонії були пошиті на одну мірку та одну форму. Відціля непримирена ворожнеча сусідніх країн, ненависть, инколи й криваві бійки, що-це за заміна. Той лабіринт, що повинен був вас вести до милости, відводить від неї. Киньте-ж це все. Беріться просто за суд, милость і за істину. Церемонії своїм таємним змістом повинні вести тільки до того, щоб людина поглянула внутр себе та дійшла до пізнання бога. А є такі, що з дитинства почали біблію, на ній і постаріли, не лишили в ній ні вірша, ні слова, не заперечивши його і'мя боже; хрест його завжди в них на грудях, на губах, на одягу, на стінах, на блюдах, на церемоніях. Але, яка користь з цього? Святе письмо — це лихтар, що горить божим світлом для нас мандрівників. Але мова біблії відрізняється від мови світських писань. Мова її подібна до Азіятської річки Меандер, що тече чудовими місцевостями, але в'ється, мов змій, та плутає течію свою, мов лабіринт. Біблійна премудрість, як непоказна зверху, так пишна змістом. Біблія позичає у людини слова, що визначають речі колишнього світу (наприклад, руки, ноги, очі, голову, одяг, хліб, посуд, хату, ґрунта, твар, землю, воду, повітря, вогонь), говорить цими людськими словами, але не людське, на людській сопілці та свою пісню співає. Поглянь на чудову яблуню, що є перед твоїм віконцем, чого ти в ній не бачиш? Коріння. Згадавши про них, ти мов побачив їх. Гілки яблуні своєю мовчанкою галасують про її коріння, що дає їй вохкість. Так і людина. Біблія подібна до страшної печері, де жив пустельник. Піднявши заслону, що висіла на стіні її, пустельник вказав братові, що прийшов до нього, на розкіш, якої не уявити розумові людини, й сказав: ось що
