Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/259

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В горній республіці усе нове: нові люди, нова тварина, нове створіння. Не так, як у нас, де все тлінь з тлінного та суєта суєт. Створіння людини є друге народження її: воно буває не тоді, коли содомська людина з плоти та крови, мов горщик з тліна та багна, створюється, стоїть, ходить, сидить, махає, ворушиться та пишається, мов малпа, базікає та невпинно говорить, мов римська цитерія, підземний кріт, торкається всього, мов безокий, вішається, мов несамовитий, змінюється, мов місяць, жадібний, як пес, лукавий, як змій, ласкавий, як крокодил, постійний, мов море, вірний, мов вітер, надійний, як лід, розсипається, як порох щезає, мов сон. Оманлива людина. Їй треба вдруге народитися. Ця вдруге народжена духовна людина вільна. Літає безмежно в височінь, глибину та шпроту. Її не зупиняють ні гори, ні річки, ні моря, ні пустелі. Бачить далеке, вбачає поховане, позирає у давно минуле, передбачає майбутнє, йде по лицю океана, входить через замкнені двері. Очі її голубині, крила орлині, хуткість оленя, сміливість лева, вірність горлиці, незлобивість ягняти, швидкість сокола, бадьорість журавля. Тіло її адамант, ізмарагд. Над чолом її літає з божих птиць — дух смаку, віри, надії, милосердя, поради, прозріння, щирого серця. Ти, господе, послав її перед наші очі, одягнену в нашу плоть, об прославити в нас цього сина свого і разом з тим брата нашого, посланого для нашого порятунку. Але ми не вгадали і замісць його самого, розділили ризи його. Він приходить до нас не відкіля з боку, а в нагій-же плоті, і подібне світлосяйній іскрі, схованій в кремінні, в свій час, як джерело в безводній пустелі, з'являється. Коли в божих книгах читаємо: піяцтво, наложництво, амури й т. и. — не зупиняйся на цих Содомських вулицях — на шляху грішних не стій. Адже біблія не до цих вулиць, а тільки веде тебе у горні країни. Вона не потрібує ні шлюбу, ні царя плотського: вона вся в вишньому бозі. Мойсей готував Ізраїла їсти паску в подорожньому машкараді. Вони повинні були її їсти в капелюхах, з палицями, опоясані поясами. А що значить ця церемонія. Те, що біблія є паска, прохід, перехід, ісход та вихід з земного до небесного, книга та глагол-заповіт від бога.

Всяка житейська суєта є ідол деірського поля. Доки ти в світі, доти в суєті, а не в ісході божім (пасці). Давид-же зійшов в Сіон на обід до того столу, з якого не можуть їсти содомляни і не тільки сам наївся, але й тим, хто не мав, роздарував, хоч по одному блинцю сковородному. Все, що говорять про дружбу, родичання, про частування, про хліб, про страви, про одяг, про хату, та її оздоби, про подарунки, про виногради, про вертогради та плоди. — Іосип, наприклад, дає пшеницю братам своїм, підкладає їм золото в їхне лахміття, Савська цариця прибуває до Соломона,