намісництвом. На університетському акті 1801 р. він був між кураторами і сидів вище Голеніщева-Кутузова[1].
Ці дані доповнюються відомостями Васильчикова в його книжках про сім'ю Розумовських[2]. Року 1774, каже він, М. І. Ковалинський повернувся з-за кордону, куди їздив разом з четвертим сином Розумовського, Львом Кириловичем, Кирило Гр. Розумовський був дуже задоволений доглядом Ковалинського і пристроїв його до Потьомкина правителем канцелярії його. У Васильчикова надруковано низку листів Кир. Розумовського до М. І. Ковалинського з Батурину, Москви, Яготина за 1776—1778 роки. В приписці оливцем до одного з них він посилає Ковалинському, як збирачеві рукописів, власні листи Петра Великого (32), Олексія (5), Катерини (8), Анни (1), що він дістав у дарунок від гр. Бор. Шереметьєва та ин. Років 1781—1782 листування знов відновились — Ковалинський знов тепер попав на давніше місце до кн. Потьомкина — і листи йдуть з Батурина на Яготин. Ковалинський поїхав за кордон з Львом Кир. та його братом Григорієм, зі слов Васильчикова, в кінці 60-х років, та сам Ковалинській датує свою поїздку 1772 роком. Першою стоянкою їх був Геттінген, де Лев Кир. слухав лекцій. „З Геттінгену Григорій Кир. з Ковалинським переїхали до Ліону, а Лев Кирил. з Петрищевим оселився в Женеві. У Васильчикова надруковано листа (французькою мовою) де-Феронса (головного ментора братів Розумовських) до Ковалинського з Женеви до Ліону. Потім Розумовські на цілу зиму оселились у Лозанні, часто одвідуючи Женеву, де Ковалинський зблизився з кн. Голіциним, племінником Шувалова. Цей не раз бував у Вольтера, в Фернеї Розумовський з Ковалинським теж хотіли одвідати Вольтера, та він був тоді слабий і просив вибачити, що не може прийняти їх. Кн. Голіцин називає в одному своєму листі Льва, Розумовського, учня Ковалинського, своїм „любезним“ філософом. Про Ковалинського споминає Ол. Кир. Розумовський в листі до батька 1777 р. Всі наведені тут факти відкривають перед нами надзвичайно цікаву сторінку з закордонної подорожі М. І. Ковалинського. Тут перед нам виступає й Лозанна, про пробування в якій дає відомості Ковалинський у біографії Сковороди. Тут і сам він виступає перед нами, як ментор Розумовських, при чому виявляється, що своєму вихованцеві він зумів теж уложити любов до філософії. Тут і Вольтер у Фернеі, доступ куди був відкритий кн. Голіцинові та куди хотіли доступити, а може пізніш і доступили Розумовські з Ковалинським. Тут і кар'єра Ковалинського, якою він завдякував останьому гетьманові та новому вельможі Потьомкинові.