Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/260

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і він частує її, ламають хліб в пустелі для 5000 голодних, приносять від волхвів подарунки, готують царську вечерю й инше — все це не можна розуміти по плотськи достотно. „Дух вся іспитує і всі глибини Божі…“ Чистий дух написав біблію, з чистим, просвітленим серцем треба читати та розуміти її. Це й значить „пам'ятайте жену Лотову“. Де тоді, твоє, смерте, жало. Де твоє, аде, перемога. Так багато гарних соків потекло від єдиного слова, яке гарно розкусили (пам'ятайте жену Лотову). Біблія — це луза, візьми з цієї лузи один тільки горіх, розкуси його та розжуй — тоді зрозумієш усю біблію — усі її горіхи тільки шкарлупою різняться, а зерно в них однакове. Частки розбитого верцадла однаково відбивають обличчя.

Що-ж до біблії треба бути не вченим, а мудрим: вчений багато їсть, мудрий мало, але зі смаком, при користі душевній з веселим серцем. Що дорожче всього? Здобудь мені хоч увесь світ, усе це суєта без радости. Читай не для того, щоб збільшувати злочини, а для того, щоб заколоти їх. А це останнє буває тоді, коли ми читаємо тільки на те, щоб просвітити, очистити, та скріпити душу нашу від мирських міркувань, окріпнути проти пристрастей ненависти, заздрощів, гніву, скорботи, сумнівів і натомісць збудувати в собі царство боже, викликати в собі дух порятунку мирний та радісний. Ніколи не буде ганятися, щоб там не було, за пророчеськими таємницями той, хто вірить ап. Павлові, що таємниці не варті й шага, коли для них не буде керівницею любов до бога. Вона ґрунт та верх усього. Починається гірким хрестом, кінчається Христом, що є для нас иншим світом, любов'ю та правдою. Треба брати за керівника собі щирих проводарів і не додержуватися байок, тих баб'ячих історій, що їх і ап. Павло називає порожніми родословниками та баб'ячими байками, а Христос рабами, що пробувають в тім-же будинку, але про таємниці панів не знають. Вони тільки перешкаджають юнакам Ісааковим, що риються в плотській історії та відкидають її геть на бік, викопати джерело чистої води, що б'є водограєм. Але філістимляни скрізь перешкаджають, скрізь закидають землю та вигукують: „Це наша земля“. Це треба розуміти по плоті, а инакше все це примара, мрія. Вони-то сіють розколи у всьому світі про походження духу, про віру, про церемонії, про муки, про блаженства й т. и. Але вони вороги Христа та його животворящих заповітів. А діти Ісаакові продовжують шанувати за істину дух, а плоть за суєту і старі колодязі від багна очищають і нові на всякому місці копають та голосно промовляють з паном своїм: „Плоть ничтоже“. Нащо нам родословники історичні? Яка користь від них? Нащо знати, де є тліний рай. Яку користь нашій душі дасть форма