Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/263

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

стерти філософським або ізраїльським, цеб-то богословсько-філософським камінням. Але суд божий треба судити обережно, цеб-то біблію треба з'ясувати з обережністю, бо її можна назвати сфінксом. З обережністю ходіть коло неї! Чоли розгадаєшь її, то буде тобі мир та милость у всі дні життя твого. Три не рівняється одиниці, а одиниця трьом; але бог — і трійця й одиниця. Вся тварина — це плоть, сплетена в батіг, склеєний пісок, зліплений прах, що ділиться на безліч окремих речей, протилежних істоті божій, простертій одиницею своєю в нероздільну безмежність та у безмежну нероздільність. Вся тварина — це „пересічена“, цеб-то розділена, натура, непричасна до цієї всеблаженої одиниці та тройці, тварь — це бідна безліч та незлічима бідність. Єдиний же початок та початкова єдність всю тварину предваряє, він створив плоть і вселився в неї. Символ його єгипетський трьохкутник, символ його й просфорний хліб з трьохкутником, винятим із нього ієреєм. Але не тільки в одному, а і двоє в одному в біблії. В ній бог та змій, духовний та плотський початок. Щоб урозуміти перше, необхідно перш піднести, цеб-то облагородити, своє серце, і тоді змій, що плазує по землі (цеб-то плотський початок), перетворюється в божественний початок, з ядовитого стає рятівничим, з мертвого стає живим. Хай зникне вся тлінь від сяйва солодкої істини. Царство боже не є їжа та питво: вона є істина божа. Розжовуй все, вари та перетворюй в центр та кінець біблійний.

Вічна істина — це найсолодчий нектар, що дає міць на мужність. Ось що значить вираз — „дондеже пою новая“ й инше. В біблії треба любомудрствовати про бога, але не бути книжниками безмінервними. Весь світ спить глибоко, простягшись мов забитий… А наставники, що пасуть Ізраїля, не тільки не будять його, а ще вколихують: „Спи, не бійся: місце гарне — чого боятися“. Ап. Павло говорить: „возстані, спяй“. Прокинься, мовляв, мертвяк. Доки землею будеш і не перетворишся у Христа, доти не побачиш світлої небесної людини. Сини Ізраїля колись не могли дивитися в осяяне славою обличчя Мойсея, чоловіка божого, а дивились тільки на габу, що затемняла світлість його очей. Так і сучасна „подлість християнська дивиться на свого проводаря Христа. Де він народився? Від яких батьків? Скільки жив на землі? Чи давно? Чи вже дві тисячі років, чи ще не буде? О, християне! Охрищені ви — по плоті, а неомиті — по змісту! Нащо вперто цікавитесь такими сплітками[1]? Чому не підноситесь вище? Тут думаєте й поснути? Тут думаєте влаштувати курінь? Але це все — байки та тінь, що вкриває найвищу премудрости гору. Адже ця заслона має у свій час

  1. Як бачимо, Сковорода не визнає тут історичного Христа