„Сад божественных песен“ та инші віршовані твори Г. С. Сковороди філософсько-морального змісту. Вказівки що до часу й місця написання їх. Розгляд з погляду їх сюжетів та форми. Провідні ідеї їх. Ампліфікація його сатиричного твору „Всякому городу нрав і права“ та його популярність, перехід його до селянства до репертуару лірників та кобзарів. Вірші цілком філософського характеру. Ода на волю. Відношення де-яких віршів Г. С. Сковороди до духовних кантів. Г. С. Сковорода та музика й музичні мотиви його пісень. Харківські байки Г. С. Сковороди: погляд його на вагу байок, головні ідеї його окремих байок, Сковорода — перший український байкар. Питання про мову та стиль творів Г. С. Сковороди. Значіння Г. С. Сковороди в українському письменстві XVII–XVIII в. Г. С. Сковорода в творах І. П. Котляревського, Гулак-Артемовського, Г. Ф. Квітки, Т. Г. Шевченка, П. Куліша, нових пролетарських поетів — Тичини, Поліщука.
Крім філософських творів, Г. С. Сковорода писав чисто літературні твори — вірши та байки. Більшу частину своїх віршованих творів він об'єднав у збірнику, названому ним „Садом божественных песен“ але до цього збірника не увійшло досить багато инших його віршованих творів, що дуже нагадують вірші збірника; також до цього збірника не війшли ті вірші, переважно, латинською мовою, що він писав до М. І. Ковалинського та які були немов-би віршованим листуванням з ним. Усі вірші Г. С. Сковороди надруковані мною, майже виключно, з оригіналів у виданому, під моєю редакцією Харківським історико-філологічним товариством, зібранні творів Г. С. Сковороди (I ст. 78–93, 96, 98, 99–101), II ст. 259–301).
Багато представників української науки були одночасно й поетами. Таким був між иншим і вчитель Г. С. Сковороди в Київській Академії — Георгій Кониський. Ідучи напевне слідком за ним, Г. С. Сковорода написав і свою „трагедокомедію“, що не дійшла до нашого часу. Навчання піїтики тоді було звязане з практичними вправами по ній, матеріял для цього мусив подавати навчитель цієї дисципліни. Викладаючи у Переяславському колегіумі піїтику й написавши трактат про поезію та новий підручник до цього мистецтва цілком по-новому, Сковорода природно подав у цім творі й зразки, напевне, також і власної поезії. Також писав
