спеціяльної розвідки про Богогласник Щеглова дає докладний реєстр тих творів, що є в Богогласнику, і серед цих зустрічаємо й канти Г. С. Сковороди. На її думку, що в даному разі підтримує думку, висловлену акад. Перетцем Г. С. Сковороді належить пісня „Жаль над злеиждивенным временем житія“, що яка починається так: „Ах ушли мои лета“. Її правда, нема в „Саду божественних песень“ Г. С. Сковороди, видрукованому мною з оригіналів самого Сковороди, не зустрічалась вона мені і серед инших віршів Сковороди і це викликає сумнів що до належности її Сковороді. В передмові до видання творів Сковороди я підкреслив, той факт, що текст її наводить Г. П. Данилевський і робить при цьому цікаву примітку.
Ось текст цієї пісні — поміщаємо його в примітці.
Ах ушли-ж моя лѣта, як вихор с круга свѣта,
Тилко як во сне здалося,
Же на свете прожилося.
Аж ту й смерть за мною, як есть страшна собою
Еще гневом распаленна,
Акі львица раздраженна.
Люто, звѣрски рыкает. В путь скоро понуждает
Не прибранну, не готову
Велит ити и такову.
Чтож то мнѣ за дорога? Ах на той свѣт до бога!
Я на свѣтѣ не нажился,
Ані богу прислужился.
С чим же я там явлюся? Чим богу прислужуся?
Ни свѣтила, ни кадила,
Все то смерть разпорошила.
Но дармо нарѣкаю. На смерть вину складаю,
Смерти тамо не бывало,
Гдеся в свете проживало.
Моя то воля злая. З'ѣла лѣта драгая,
А так й мене йз'ѣла,
Житіем долгим прелстила.
Сотню лѣт закладалем, а о смерти недбалем,
Нынѣ мушу умирати,
Суду божію предстати.
Вѣк молодый имѣлем. Тѣлом здраво владѣим
Хтѣлем свѣту послужити,
Абы за ним не тужити.
Світ молодым спріяет. Старость добра не знает,
По чем младость памятати,
Когда свѣта недознати.
Будет время свободно. Жити богоугодно,
Старость бо будет на тое,
Абы дѣлати благое.
Аж так мя обманула. Як желом усѣкнула,
И старости не дождался
И на той світ не выбрался.
Як же по той дорозѣ душе пройти небозѣ?
Всюду стража, всюду йски,
И вся дела в переписки.
Весь вѣк, як звѣзду неба, видно, як и не треба,
Як родился, виховался,
Як послѣдных лѣт дождался.
|
