Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/291

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тут мало те, що в його особі з'єднались поет, музика, композитор та музико-виконавець.

В піснях Г. С. Сковороди ми бачимо цікаве з'єднання шкільних та народніх елементів, штучної та народньої поезії, штучної й народньої музики, з перевагою, в цій останній, церковних мотивів. Розгляньмо-ж музичний бік пісень Г. С. Сковороди в звязку з його музичною творчістю.

Музика грала зовсім не випадкову, а досить важливу ролю в житті Сковороди, він, безумовно, розумівся на музиці, у нього був природній хист до музики, що є одною з характерних властивостей всього українського народу, що це так документально свідчать сучасники. Ковалинський зазначає, що вже на 7-му році від народження він виявив свій хист в музиці. Він дуже радо ходив до своєї Чернуської церкви та співав на клиросі „отменно пріятно“, цеб-то, инакше кажучи, він був гарним співаком та мав хист та любов до церковних співів, вже тоді в нього найулюбленішим співом був церковний вірш Івана Дамаскина про трьох отроків, що замолоду він виспівував при всякій нагоді і дуже любив. Ковалинський розповідає про це з слів самого Г. С. Сковороди. „Він, майже завжди, мав в устах його і сам не знав, чому любив його більше від других співів“. Таким робом, Г. С. Сковорода, як це видко відціля, вже з дитинства засвоїв собі і співав багато церковних пісень. Але поруч з цими церковними піснями Сковорода з дитинства, очевидно, навчився й народніх українських пісень, надто коли взяти на увагу ще й те, що він був пастухом — та грав на сопілці. Сопілка була його першим музичним струментом, до якого він потім приєднав ще кілько инших.

Дальший і досить значний крок на шляху свого музичного розвитку Г. С. Сковорода зробив за часів перебування свого в Київській Академії. Можна гадати, що й на приняття його до Академії вплинуло те, що він мав гарний голос та знав і любив церковні співи. В Братському манастирі, при якому була Київська Академія, був гарний хор. Серед тих дисциплін, що викладано їх в Київській Академії у її нижчих класах, була така дисципліна, як співи по нотах. Та й взагалі Київ, де було безліч церков, становив тоді український осередок церковної музики. Ще більшу ролю в його вокально-музичній підготовці повинна була відограти придворна капела в Петербурзі, куди він попав з Київської Академії, як гарний співака. Це просто підкреслює Ковалинський: хист Сковороди до музики та надзвичайно приємний голос його, дали йому нагоду бути обібраним у придворну капелу. Очевидно, тут мова йде про один з наборів співаків на Україні для двору. Це як раз трапилося тоді, як з початком царювання Єлизавети пішла, мода при дворі на усе „малоросійське“, коли такий самий