Чорнухах, що належали до Лубенського полку. І от, на підставі цього я, щоб перевірити звістку М. І. Ковалинського, звернувся до рукописних козацьких компутів, що їх чимало в нашому Харківському історичному Архиві, і знайшов там в одному з них таку документальну звістку про місце народження та про батьків Г. С. Сковороди: батько його „Савка Сковорода“ стояв у компуті серед мало ґрунтових (цеб-то малоземельних) козаків сотенного села Чорнух, Чорнуської сотні, Лубенського полку, а по компуту 1745 р. в сотенному містечкові Лубенського полку Чорнухах вписаний „двір Пелагеї Сковородихи, син якої в півчих“. З одної справи видно, що 1738 року козак Чорнуської сотні Лубенського полку, мешканець с. Чорнух, Степан Сковорода просив уряд видати йому паспорта, щоб поїхати до Москви та Петербургу побачитися з своїми родичами (дядьками) Полтавцевими, батько яких був придвірним камер-фур'єром[1]. Певно, тут річ іде про рідного брата Григорія Савича, що невідомо куди подався. М. І. Ковалинський каже, що Г. С. Сковорода вийшов з простого люду, але таким станом у Лівобічній Україні в ті часи, коли там вродився Г. С. Сковорода, були посполиті (селяни), а не козаки. Коли М. І. Ковалинський писав життєпис Г. С. Сковороди, на Україні зазначилось і гостро відмежувало себе від инших громадських станів, а між ними й від козацтва, шляхетство (дворянство), що до нього належав і М. І. Ковалинський, що займав значні посади та мав високий чин. Не диво, що він переніс соціяльні відносини, які панували в його часи, і на часи давніші. Але тоді, в кінці 1-ої четвертини XVIII ст., справа стояла инакше; тоді мало ще було дворянства на Україні, а була козацька старшина, що потім одначе перетворилася на це дворянство. Батько Г. С. Сковороди належав до козаків, але малоґрунтових. А це не те, що він, як каже М. І. Ковалинський, мав середній заможній міщанський достаток. Пояснюючи, треба сказати, що козацтво, як класа в Лівобічній Україні, поділялося, за ступенем економічної заможности, на кілька груп: можноґрунтових, середньоґрунтових та малоґрунтових, цеб-то: а) які мали чималу кількість землі, б) які мали середній розмір її та в) які мали мало землі. Сава Сковорода належав до 3-ої групи. Тим, може, пояснюється й те, що імя його (Савка) стоїть в зменшеній та ніби зневажливій формі. Він не був зовсім безземельним[2]. А все-ж він був
- ↑ Харків. Істор. Арх. Справи Малорос. Колегії. № 2434; № 2639; № 15284.
- ↑ Щоби краще уявити собі соціяльний склад населення Чорнух за часів близьких пробуванню там Г. С. Сковороди, наведемо коротенький уривок з ревізійної книги Лубенського полку 1745 р. Це містечко було заселене майже виключно козаками і являло собою сотенне місто. Ці козаки поділялися своєю заможністю, земельною забезпеченістю на
