даже ошибки относительно ударений, в чем впрочем он сам сознается.
Напротив, латинский язик в произведениях Сковороды вообще правильный, стиль его легкий и простой, без всяких замысловатых конструкций и всегда умелый, все равно касается ли дело высоких материй или какого-либо случая из обыденной жизни… Уменье овладевать материалом обнаруживается у Сковороды особенно в легкости, с которой ему давалось латинское стихосложение (говорил даже экспромты). Большая часть его стихов написана элегическим двустишием. Но есть ямбические стихи и одна ода „на бедность в асклепиадических строфах с одним Гликонеем“. Образчиком переводов на русский язык может служить ода Горация „Otium divos rogat in patenti“:
„Купец покоя сладко бога просит,
Когда по морю его вихор бросит,
Как луну, облак и звезды преясны
Скрыл преужасный“[1]
Проф. С. С. Дложевський надруковав невеличку лінгвистичну розвідку „Плутарх у листуванні Сковороди“[2]. Там він на підставі листування Сковороди з його учнем Ковалинським, приходить до висновку, що Сковорода, що цитує Плутарха частіше, ніж инших античних письменників, кирустувався виданням Плутарха Ксиландра, де був і грецький оригінал en regard, і латинський переклад (Венеціянське видання його Moralia 1560 р.) і брав свої цитати з нього в латинському перекладі. Проф. Дложевський пояснює цей факт не тим, що Сковорода, не знав грецької мови, навпаки, каже проф. Дложевський, він її знав, кохався в неї, викладав її в Харківському Колегіумі, сам перекладав латинською мовою грецькі вірші. Але все-таки латинська мова була його рідною стихією, грецьку він знав граматично і не так ґрунтово; це пояснюються тим, що в Київсьій Академії латинська мова на викладах була основною, а грецька додатковою. На жаль, проф. Дложевський не мав у своїх руках перекладів Сковороди з Плутарха і тому його висновки на них і не поширюються.
Зупинімось на розгляді трьох тез Житецького. Перша теза не викликає суперечок: серед творів Сковороди нема написаних українською мовою, хоч дивно, що І. Житецький не згадав про одну пісню Сковороди, що немов-би є винятком з загального правила — я маю на увазі його пісню — „Ой ти птичко жолтобоко“. Спробуйте написати україською транскрипицею цю пісню — і перед вами буде твір, написаний досить гарною, близькою до народньої,
