„Цікава легенда про те, як уперше прийшла на Україну божа діва-істина. Першим зустрів її біля своєї хати старий Маной з жінкою своєю Каською. Маной суворо запитав її: як тебе звуть, жінко? Хто ти, відкіля? Я Астрая (зоряна горняя), відповідала діва. Зненавидівши злість світову, я прийшла до вас, почувши, що в вашій країні панує благочестіє й дружба. Діва була бідно одягнена і з палицею в руці. Старий подумав, що це повія, й заявив, що її у цій країні нема місця, бо хто вона, за те говорить її вигляд та одіж. Діва засміялась, а старий дуже розсердився. Побачивши-ж, що жінка його Каська винесла мандрівниці по звичаю гостинности чистого хліба на дерев'янім блюді, і зовсім сказився. Що ти робиш, безумна, серед жінок? — гукнув він на жінку. Не знаєш, хто ця подорожня, а вже поспішаєш гостинно її зустріти! Діва відповіла: не вихваляй людини за вродливість її і хай не буде тобі вона огидна виглядом своїм. Потім він побачив на голові її світлосяйний вінець, блискучі очі і здивувався, замислився і жахнувся, коли почув солодкі пахощі її уст. Жінка повела мандрівницю до світлиці, помила її по звичаю ноги та намастила маслом голову. Маной почав тоді цілувати її руки, хотів був поцілувати й ноги, та діва не дозволила цього. „Маю одну гуску, сказав старий, та й ту для тебе на обід заріжу. Діва дивлячись у вікно, посміхалась, бачучи, що старі господар та господарка новим способом ловлять гуску. Вони бігали, хиталися, падали й сварилися. Діві здалося чудним, що старий спіткнувся через стару та й покотився. Що ти? Постарішав на розум, чи що? А в тебе його й ніколи не було, відповів старий та підвівся з землі. Гостя, вискочивши з хати, сказала, що я геть піду, коли ви не дасте гусці спокою. Так умовившись, увійшли всі до хати. Замісць обіцяної гуски в саду приймали та частували небесну гостю та божественну мандрівницю яєшнею та ячмінною з маслом кашею. З того часу навіть до цього дня ячмінна кутя є в звичаї нашої країни“. Цікаво до цього додати, що в притчі про вбогого жаворонка, (де поміщено цю легенду), названо й инші прості українські рослинні страви: боби, ріпа, капуста та ячна каша з маслом — кутя. Пили там міцний мед, п'яне пиво та, як його називають на Україні, головичник, діти-ж воду та кває. Два хори (один запитання, другий відповіді) співали на бенкеті пісню Різдву під гру сопілок. Дуже подобалися Г. С. Сковороді уподіблення. Ось зразки: „Я-б желал быть человеком високочиновным, дабы мои подкомандные были крепки, как россіяне, а добросердечны, как древніе римляне, когда-б у меня дом был, как в Венеціи, а сад как во Флоренціи, чтоб быть мне и разумным и ученым и благородным, богатым, как бык. Что ты вріош. Богатым как жид, дюжим как бык, пригожим как
