Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/318

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

участь у харківських часописах, де вміщено були спомини про Сковороду, він мав можливість читати у рукописах і твори самого Сковороди; того-ж 1817 р. було надруковано цікаві спомини про Сковороду Вернета, Гес-де-Кальве; ще раніше — 1816 року вийшла у Харкові книжечка Масловича про байкарів міг читати байки Сковороди він сам. У 30-х роках з'явилися цінні розвідки про Сковороду Срезневського Хіждеу. І коли ми згадаємо, що Г. Артемовський не був демократом а більш мостився біля високого уряду, бажаючи здобути чини та ордени, то треба буде прийти до висновку, що піклування про народ в де-яких з його творів має підставу з одного боку в його дитячих роках (він був сином сільського попа і ненавидів польське панство), а з другого, можливо, і в літературному впливі на нього демократичних ідей Котляревського, Квітки й старчика Сковороди. Недурно Артемовський звертається до Квітки з суплікою за зневагу Рябка, де каже:

Хто, Грицьку, до кого, а ми до тебе вдвох
З суплікою прийшли Рябко та я. Ох-ох!
Не дай загинуть нам, не дай з нас кепкувати,
А поки-ж буде нас зле панство зневажати.

Грицько Основ'яненко хоч теж був пан, але від нього „ніхто не плаче на селі“.

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко був третім українським письменником, на якого мав ідейний вплив Г. С. Сковорода. Сковорода бував у батька Григорія Федоровича Квітки (йому будо 16 років, коли вмер Сковорода; сам Григорій Федорович оповідав про своє знайомство з Сковородою і робив гумористичні додатки до його пісні „Всякому городу“. І може в тій переробці цієї пісні, яка дійшла до нас, є де-що і з додатків Квітки. У всякому разі з цього видно, що Квітка цікавився цією філософською піснею Сковороди і її моральним змістом.

Більш того: можливо, що Сковорода мав вплив і на релігійний настрій Квітки, який вступив навіть був на деякий час у ченці, і на його розум. „Народолюбний щирогуманний напрям“, каже С. О. Єфремов, прийшовся, якраз до Квітки, що був людиною надзвичайно чулого серця та м'якої вдачі і виховався до того-ж у традиціях і під впливом гуманістичної філософії Сковороди[1].

Потяг до правди (як у опов. Перекоти-поле), неустанне шукання її і певнісінька віра, що правда переможе — це головний мотив Квітчиних творів і власне всі вони в тій або иншій формі, позитивну чи негативну дають ілюстрацію до питання, як жити по правді, або виставлючи просто ідеал правдивого життя або показуючи, що робиться з людьми,

  1. Єфремов, стор. 210.