Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/334

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вороди та поглядами Філона, що гармонійно об'єднав науку Платона та стоїків з біблійною наукою про бога. Філон-Іудеянин, додамо од себе, єврейській філософ з Олександрії (1-го віку) з еліністів. Він був філософом раціоналістом у своїй релігії і алегорично, як і Сковорода, розумів книги Моісея. Належав, як і Сковорода, до універсальної на ті часи філософії Платона. Мав великий вплив на розвиток філософського розуміння християнства, на учителів східньої церкви, як Климент Олександрійский, Ориген. Його філософія являється богомудрієм; бог для мудреця — єдина мета пізнання, його початок, середина й кінець. Ідеї Сковороди дуже наближаються до цього світогляду Філона. М. І. Ковалинський свідчить, що найулюбленішими його письменниками були Філон-Іудеянин, Климент Олександрійський, Ориген і сам він посилається також на Філона (соч. Сков., стор. 14). Про філософську-теологічну систему Філона див. в ст. „Филон Александрійскій і его миросозерцаніе“ (Д. Вестн. 1866, т. XI, стат. 336–338, 503–525). Практична філософія Сковороди, на думку Ф. А. Зеленогорського, перебуває в щільному звязку з спекулятивною: для правдиво-щасливого життя потрібне знання та мудрість. Питанню про щастя Сковорода присвятив два трактати (власне, 2 редакції трактату „О душевном мире“) — і Ф. А. Зеленогорський досить докладно зупиняється на них (надто на 2-ій редакції — більш важливій); виявлено, що щастя полягає в душевному спокії та радості серця, а щоб досягти його, треба віддатися на волю божу. З'ясуванню цього останнього виразу присвячено спеціяльний трактат Сковороди „Алфавит мира“, про який також докладно розповідає та який докладно з'ясовує Ф. А. Зеленогорський: віддатися на волю божу — це є те саме, що жити згідно з природою (secundum naturam vivere); цю науку Сковороди про зродності та незродності Ф. А. Зеленогорський знов таки ставить в звязок з наукою старо-давніх філософів та додає, що філософ XVIII в. ставилися до цього питання зовсім инакше (рівність людей); з принципу зродности Сковорода виводить дружбу та любов. Нарешті Ф. А. Зеленогорський говорить, що він не розглядав ще теологічних поглядів Сковороди, які заслуговують найпильнішої уваги; разом з цим на підставі уривків з Хіждеу він вважає за велику послугу те, що Сковорода проповідував у нас ідеї національности в той час, коли на Заході панувала ідеї космополітизму: з свого національного погляду Сковорода зрозумів, що російська філософія, подібно західній, може виникнути тільки на класичному ґрунті. Ще яскраво свідчить за незалежність та самостійність його розуму; це був правдивий філософ, для якого шукання істини та життя було одним і тим самим. „Познайомившись