Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/338

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

роди, говорить він, його філософський світогляд ігнорували майже всі“. Ми можемо назвати тільки одну статтю Зеленогорського, що серйозно та як знавець розглядає філософію Сковороди, але й Зеленогорський найбільше говорить про те, що є позиченого у Сковороди, коли у Сковороди є своя власна центральна думка (ст. 209). Це дуже сувора та ледве чи й справедлива оцінка попередньої літератури. Зокрема цілком невірна думка В. Ерна, що всі статті О. Я. Єфименко написані в такому саме дусі, як і життєпис Г. П. Данилевського, який не надавав жадної ваги філософським творам Г. С. Сковороди. Так не ставився до філософських творів Сковороди, як ми бачили, ніхто з дослідників Сковороди за останні 20 років, навпаки, майже всі (також, як і я) підкреслювали органічний звязок його науки з життям та зупинялись на його філософії. Нема рації подавати докази цій моїй думці, бо вона очевидна сама по собі. В. Ерн справедливо звертає увагу для того, щоб визначити думки Сковороди на твори його самого. Перша найхарактерніша риса його поглядів, на думку Ерна, є так званий антропологізм або самопізнання — для Сковороди все полягає в самій людині. Людина це мікрокосм, у ній метафізично є всесвіт, в ній є бог. Це визначає і його відношення до знання, до освіти: Г. С. Сковорода ставиться негативно до знання, але не до всякого, а лишень до далекого від життя. А знання потрібне для життя, то є християнська філософія. В ньому велику ролю відограє символіка Сковороди, що є наслідком його антропологізму. Ґрунт його думок символічний, крім того емблеми відограють і важливу допомічну ролю. Надто помітно це виявлення по трактатах, присвячених библії. Біблія має центральне значіння для філософської свідомости Сковороди. З'ясувати це одним впливом батьків церкви неможливо: у відносинах Сковороди до біблії лунає запальна особиста нота; його приваблює до неї таємна сила, якої не перемогти, спеціяльно їй він присвячує 3 своїх трактати. По них він розвинув думки про 3 світи — великий, символічний, та малий, мікрокосм; кожен з них складається з матерії та форми. В. Ерн рішуче повстає проти думки про раціоналізм Сковороди та негативне відношення до біблії в дусі XVIII в. або Л. М. Толстого. Він порівнює ті місця з творів Сковороди, що дали привід до таких неправильних гадок, з уривками з Оригена, йдучи тут шляхом, що вказав ще А. С. Лебідів. Взагалі В. Ерн тут широко ставить це питання та подає кілька цінних думок та спостережень, так само як і в розділі про внутрішню людину; в цих поглядах Сковороди він вбачає органічний синтез Платона, з біблією та називає Сковороду християнським платоником. Подаючи виклад науки Сковороди про світ, В. Ерн вбачає в ній немов-би пантеїстичне об'єднання бога з світом, але