Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/347

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

праця во ім'я науки, Л. М. згадує мало відомого хиньського Лаодзі, який навчав, що вище щастя й окремих осіб і народів є наслідком не праці, а навпаки „неделания“. Все лихо людей, навчає Лаодзі, починається з того, що вони роблять те, чого не треба робити. І тому люди позбавились би від усього лиха особистого й громадського, коли-б вони нічого не робили. І я гадаю, говорить Л. М., що він цілком не помиляється. „Коли мені розмовляти з вами про філософію, мораль та релігію? Мені треба видавати щоденний часопис з 3½ міл. передплатників, треба будувати Ейфелеву башту, улаштовувати виставки в Чікаго, проривати Панамський перешейок, дописати 28-й том своїх творів, свою картину, оперу. Так говорить кожен з нас. А вже час забути це, змінити своє розуміння життя, відмовитися від його поганського устрію, полюбить усіх та шукати в собі царство боже та правду його“. Такому саме „неделанию“ навчав і Г. С. Сковорода. Суть його християнської філософії полягає в антитезі двох початків — вічного та часового — матеріяльного та духовного і в доказах переваги першого нал другим.

Ці два початки існують і в людині. Щастя своє ми повинні будувати на початках вічности, а не на тому, на чому його звичайно будують (багацьтвах, урядах, здоровлі і т. п.) — тільки тоді ми зможемо легко його досягти та воно стане для нас не-важким. Щастя є в нас: спізнавши себе, ми відшукаємо свій душевний спокій, якого досягти можна мудростю та доброчинами; щоб досягти його треба віддати свою волю на волю божу — встановити, який хист та нахил до чого дарував бог, відшукати царство боже в самому собі. Так розуміючи щастя, Сковорода вихваляв просте життя, близьке до природи, бідність, корисну працю. Про „неделание“ він говорив так: „якби я в пустелі лікувався від тілесних хвороб або доглядав за бджолами, або був кравцем, або ловив звіря, тоді-б здавалось, що я працюю“. Так тільки хіба оце й роботи для людини: продавати, купувати, одружитися, посягати, воювати, судитися, бути кравцем  будувати собі оселі, полювати? Також Г. С. Сковорода цілком нагадує Л. М. Толстого ще тією головною рисою своєї науки, що ідеологія й того й другого не була пристосована до сучасної їм дійсности. Г. С. Сковороду дуже шанували та поважали за його життя, за нахил до правди та істини, але справжніх учнів-наступників у нього було не багато і його практичний моральний ідеал християнського суспільства був занадто утопічним і сучасне йому громадянство було мало знайоме з його творами — і він стояв порівнюючи самотнім, далеким від пекучих та негайних інтересів того громадянства, що оточувало його. Але він немов-би являє громадське сумління був живою доганою