проти захоплення матеріяльними інтересами. Те саме до де-якої міри треба сказати і про Л. М. Толстого.
Коли ми говоримо про ідейну спадщину, яку залишила велика людина своєму народу та людскості, треба розрізняти два роди цих ідей; одні з них засвоює цілком суспільство, вони входять в наше право, у наші звички, инакше кажучи, стають добудовою ідеологією, громадським переконанням або правилами, другі, завдяки не пристосованості до живої дійсности, до натури людини, завдяки своїй утопічності, хоч і ставлять того, хто їх висловив, на недосяжні верхів'я, але захоплюють невелике коло вірних учнів та не мають відповідного виявлення в житті громадянства, не впливають на громадянський устрій. Мені здається, що ідеологія Л. М. Толстого має оці останні риси. Ми його шанували як мислителя за його невпинне, запальне шукання істини, ми схиляємо з пошаною свого голову перед його нахилом до правди, ми в ньому вбачаємо немов-би здійснення нашого сумління; але скажемо щиро: чи багато є таких, що цілком поділяють його світогляд, а найголовніше чи багато знайдеться людей, які ухвалили жити або живуть, згідно з його наукою? До Л. М. Толстого цілком можна прикласти те, що він сказав про Хельчицького: він занадто випиредив свій вік. Але цього ще мало: головними властивостями свого світогляду Л. М. і не міг бути практичним діячем-проповідником своїх ідей у широкому розумінні цього слова, бо ґрунтом його світогляду була не так сила ідейної проповіди, як власне моральне удосконалення та вплив особистого прикладу життя на оточення. Теж треба сказати і про Сковороду. Цікаво, що й у Г. С. Сковороди був такий саме друг та учень М. І. Ковалинський, як у Л. М. Толстого Чертков. Ковалинський написав життєпис свого вчителя та склав йому епітафію, яка вірно малює духовну особу українського філософа та те, який він схожий до Л. М. Толстого.
Звичайно, усі порівняння, які ми навели допіру, сами по собі ще не встановлюють остаточно факту знайомства Л. М. Толстого з особою та творами Г. С. Сковороди. Але завдяки щасливій нагоді є можливість довести, що, справді, Л. М. Толстой був знайомий з творами Г. С. Сковороди. За це свідчить Ізмайлов, який пише: „В один навіки незабутній вечір, коли мені випала нагода бачити Толстого та говорити з ним, я до речи згадав відомого Григория Сковороду. „Ах, ви знаєте Сковороду“ ніжно та радісно сказав він, як у розмові з незнайомим говорить людина про когось третього, якого обидва знають та до якого ставляться з любов'ю. „Знаю і дуже люблю“, Це вам дала Духовна Академія. Взагалі-ж його забули, так не багато його знає. А яка дивна особа. І він і далі говорив так само ніжно. Багато з його
