Філософія Сковороди є його віра і навпаки. Спекулятивна філософія Сковороди. Дуалізм та монізм. Наука про світи — великий, малий та символічний. Внутрішнє самопізнання. Розум та віра. Практична філософія Сковороди — наука про щастя. Теорія виховання. Символічне розуміння біблії.
Тепер духовна спадщина Григорія Савича забезпечена від загину, а може пощастить відшукати ще що-небудь з його творів, що їх ми не маємо в своїх руках, але що ними користувалися раніші дослідувачі. Одначе, можна сказати, що нові нахідки ледве чи зможуть змінити наші думки про Г. С. Сковороду, як письменника, тому що вони обґрунтовані на всіх його науково-літературних творах; вони могли-б додати щось до нашої думки, але не змінити її в основі. Не зважаючи на те, що про Г. С. Сковороду існувала велика література, новіші праці вперше роблять спробу освітлити погляди Сковороди за їхніми джерелами тоб-то творами. І це зрозуміло: після того, як було знайдено багато рукописів Сковороди, ми, можна сказати, знайшли Сковороду, як письменника, і маємо змогу правдиво оцінити його з цього боку. А оцінка його поглядів та життя дасть матеріял і для того, щоб скласти певну думку про ролю Сковороди взагалі. Ми будемо свої думки обґрунтовувати на документальних даних та будемо обережно ставитися до різних порівнянь, пам'ятаючи, що comparaison n'est pasraison, та керуючись тією обережністю у висновках, яка потрібна в оцінці кожного історичного діяча.
Запитаймо, який-же світогляд мав Сковорода, як він відбився в його творах, які головні ідеї висловлював він у своїх працях, чого бажав, у якому напрямкові працював. Звертаючи увагу на теми, що їх розробляв Сковорода, розглядаючи істу їхнього змісту, ми помічаємо, що наш український філософ був одночасно філософом і релігійним реформатором, тоб-то, инакше кажучи, релігія але без догматів, цеб-то філософська релігія була для нього філософією, а філософія релігією. Коли глянути на твори Сковороди з цього погляду, то вони визначаються незвичайною єдністю, гармонійностю
