встановити його основну пануючу рису. А її знайти не важко: вона проходить червоною ниткою по всіх його творах, становить вихідну точку його поглядів. У всіх своїх творах Сковорода проводив ідею про два початки — матерію та форму, инакше, тлінне та вічне, плоть та бога і про панування другого (невидомого, нематеріяльного) над першим (видимим, часовим); тільки друге має бути субстанцією, перше-ж — її постійний атрибут, увесь світ, говорить Сковорода, складається з двох натур — одна видима, друга не видима. Видима натура — тварь (по инших місцях він дає багато инших аналогічних назв), а невидима — бог дух, істина, розум. Ця невидима натура або бог переймає всю тварь та її тримає, скрізь є та завжди був, є та буде, скрізь та у всьому він — основа, Голова, вся-ж тварь є лишень тінь, п'ята, риза його, вона не має вічности, вона невпинно змінюється, це і є смерть; повставати проти неї, боротися за тлінне — значить йти проти бога і закона смерти. Життя, міркував він, подібне є вінцю, початок і кінець його полятають в одному-ж. Колоски народжуються з зерна та знов перетворюються в зерно, дух ісходить від духа та знов іде до нього. Кожній істоті призначене її місце, щоб вона могла явити, по образу вічного, свої сили, тоб-то ізліяніе невидимого у часовій видимости і по тому знов увійти в свій початок, тоб-то у своє ніщо. Перший та останній край одне і-теж бог. Вся природа — його риза, знаряддя: все постарішає, зміниться; один він пробуває на віки незмінним (там же стр. 19–20). Але все-таки є величезна різниця між всією твариною та людиною, бо людина має свобідну волю. Вся тварина являє грубі службові органи властивостей цієї вищої істоти, одна людина є найблагородніше знаряддя його, що має перевагу свободи та повну волю обрання, а тому має в собі й ціну, і відчіт за вживання права цього. На цьому обґрунтовано розуміння милосердя, на цьому обґрунтовані всі спілки — державні, громадські, сімейні то-що“. Так викладає погляд Сковороди що до цього Ковалинський (I від., ст. 23). „Весь світ, говорить Сковорода, складається з трьох світів — великого, малого та символічного; великий — це природа, космос, що складається в свою чергу з великого числа инших, малий, инакше мікрокосм — це людина, символічний — це біблія. В кожному з них Сковорода вбачає два початки — бога або вічність і матерію або тлінне, часове. В великому та малому світі (цеб-то в людині) тлінне тіло дає знати про сховану під ним форму або вічний образ, так само і символічному світі (тоб-то біблії) зібрання тварин складає матерію, але божество, куди веде тварина знаменієм своїм, є форма. Творчий початок — бог або вічність. Це стерня, що приводить у рух великий корабель. Він — у немощі сила, в дрібниці — велике; він
