Гадаємо, хоч фактів для того й не маємо, що звичаєм тих часів Г. С. Сковорода багато років провів у школі села Чорнух, а теж у ролі півчого на крилосі в церкві та, можливо, пробуваючи вдома останні роки, став як видатний учень цеї школи одним з помічників свого вчителя-дяка в навчанні. Такі помічники були у всіх школах і деякі з них навіть проживали в школі і в переписові Хрущова згадуються під іменем школярів. Це були колишні учні школи, що вийшли з хлоп'ячих у парубоцькі літа, як це видно з даних про їх літа в тому-ж переписові Хрущова. Особливо в такому захисткові в шкільному будинкові мали потребу мандровані школярі, що переходили, звичаєм середніх віків, від одного вчителя до йншого для ліпшого поспіху в шкільній науці.
Значна частина вчителів у народніх школах була теж мандровані, цеб-то перехожі дяки — і на мандрівне життя, що вибрав його собі потім Г. С. Сковорода, міг мати вплив і його прототип перехожий, мандрований народній учитель, яким був і Г.С. Сковорода у вищому й найліпшому розумінні цього слова[1]. Роки, що провів Г. С. Сковорода їх дома в Чорнухах, були часом гострого занепаду автономії України за Петра та його наступників.
Не задовольнившись хатньою наукою, Григорій Савич вступає з власної охоти до Київської Академії: „з охоти його — каже М. І. Ковалинський, — батько віддав його до Київської школи. Григорій хутко перегнав однокласників своїх в успіхах і похвалах. Митрополіт Київський Самуїл Міславський, чоловік дуже гострого розуму та надзвичайних здатностей до наук, бувши тоді товаришом його, зоставався у всьому нижче од його при найбільшому свойому старанні“. Професор і академік Української Академії Наук М. І. Петров вносить кілька хронологічних пояснень та поправок для цеї звістки, ґрунтуючись на різних офіціяльних документах, поправлючи де в чім і сам себе. Так він припускає, ґрунтуючись на виданих останніми часами списках студентів Київської Академії, що Г. С. Сковорода вступив до першої нижчої класи її, що звали фарою 1738–1739 шкільного року, цеб-то тоді, коли йому було 16 років. Ґрунтує свою гадку М. І. Петров, однак, не просто на списках студентів, де нема імени Г. С. Сковороди, а на тому, що його нема в списках за 1736–1737 та 1737–1738 роки, і на тому, що, вернувшися з Петербургу 1744 року назад до Київа, він вступив до класи піїтики, бо раніш пробув в Академії 4 роки в перших чотирьох
- ↑ Див. про це мою історію Слободської України, Х., 1918, стор. 245–249.
