до Петербургу, з Петербургу — знов до Київа, з Київа за кордон. Цим він підготовував себе до того мандрівного способу життя, що він вибрав потім, вернувшися на батьківщину. І такий мандрівний спосіб життя він вів і за кордоном. Хоч М. І. Ковалинський і не каже про пішоходні мандрівки Г. С. Сковороди за кордоном, та вони, запевно зовсім можливі, і коли вони звичайні для закордонних мандрівників взагалі, то тим паче, вони були природніми для звикшого до них Сковороди. Можна думати, що часом він їздив, скажемо, до Відня, Пресбургу, але в околиці їх ходив пішки, так само, як оддідував пішки й околиці свого постійного місця життя в Венгрії при російській церкві. Про його пішоходні мандрівки за кордоном говорить і Гес-де-Кальве та подробиці, які він дає, про місцевості, куди завітав Г. С. Сковорода, ми вважаємо за непевні, бо вони розходяться зі звістками М. І. Ковалинського. Гес-де-Кальве або не знав, або промовчав про те, що Сковорода поїхав за кордон з Вишневським, а каже, що він „узяв у руку палицю мандрівника та й пішов за кордон, як правдивий філософ цеб-то пішки з дуже порожньою калиткою“. Розходиться Гес-де-Кальве з иншими і в дальших звістках про мандрування Г. С. Сковороди вже закордоном, коли каже: „він мандрував по Польщі, Прусії, Німеччині та Італії, куди товаришували йому недостатки та зречення від усяких вигод. Рим відкрив його цікавості широке поле; з побожністю ходив він по цій класичній землі, що колись носила на собі Ціцерона, Сенеку й Катона. Тріумфальні Троянові ворота, обеліски на площі Св. Петра, руїни теремів Каракали, словом, усі, будинки цього світового володаря, так протилежні сучасним будинкам ченців, блазнів, шахраїв, фабрикантів, макаронів та сиру, зробили на нашого циніка велике вражіння“… Г. П. Данилевський гадає, що Гес-де-Кальве тут трохи заходить у хмари, але гадає що „цей відступ від мови точного історика навіяний йому оповіданнями самого Сковороди“. Ми думаємо, що коли Сковорода розказав Гес-де-Кальве про свою подорож не тільки по Венгрії та Австрії, але й по Німеччині, Польщі й особливо Італії, то зовсім неймовірно, щоб він промовчав про це перед своїм любим учнем і другом, і біографом М. І. Ковалинським, що сам довго пробував за кордоном і, певна річ, цікавився тим, до яких місцевостей Західньої Европі завітав свого часу його вчитель. Але цікаво, що цю версію Гес-де-Кальве підтримує й Вол. Ерн на тій основі, що Ковалинський каже про мандрування Г. С. Сковороди й по околицях Відня, Офену, Пресбургу; Вол. Ерн заявляє: „Инші околиці“ Ковалинського можна зрозуміти трохи поширено і в округу подорожі Сковороди залічити Польшу, Прусію, Німеччину, навіть північну Італію, бо свідчення Гес-де-Кальве знищити
