ми не можемо. З инших місць його оповідання видно, що йому були відомі зовсім певні факти з життя Сковороди, яких не згадує Ковалинський“ (стор. 57). Откинути Польщу, Прусію, Німеччину, справді може трудно він міг переїздити через ці держави, але Італія буде вже занадто далеко. Що до Німеччини, то ми маємо на неї вказівку в одному джерелі, яке досі було невідоме й на яке я зараз зверну увагу.
У Вел. Унів. Словникові XIX в. П'єра Ляруса (1865–1876 р.) є коротенька біографія Сковороди. Тут багацько непевних біографічних відомостей про Сковороду, але є невідоме нам про його закордонну подорож. Після того, як він даремне прохав дозволу податися за кордон, щоб завершити свої студії, він тільки помандрував до Пешту таємно від свого начальства. В цьому місті він вивчив німецьку мову й потім подався до Галле, де досягло тоді свого найвищого блиску навчання філ. Вольфа. Сковорода три роки віддавався тут студіям метафізики та теології й написав тоді переклад проповідей св. Івана Злотоустого, а також навчальні байки, що зберігалися до наших днів в усній традиції в люду України. Цьому оповіданню ми надаємо великого значіння в тій частині, яка торкається Галле і Вольфа. Ще не маючи в свойому разпорядженні цієї фактичної вказівки, на підставі апріорних спостережень, я прийшов був до висновку, що за кордоном великий вплив на Сковороду мусила мати філософія Вольфа, що професорував тоді в Галле. Тепер ця гіпотеза підтримується фактичною вказівкою словника. І инші вказівки словника про те, що Сковорода вчився там наукової німецької теології, переклав де-що зі Златоустого, у якому справді він і пізніше був закоханий і якого любив читати і, нарешті, складав повчальні байки, також дуже ймовірні[1].
Подорож по Італії ми откидаємо. Хіба ймовірно, щоб Сковорода, бувши на службі при посольскій церкві, міг подорожувати до Італії? Та хіба в оповіданні про подорож Сковороди по Італії ми не почуваємо загальних місць, джерело яких — література подорожі по цій країні?
Проф. Петров М. І. з'ясував питання про те, з яким Вишневським Г. С. Сковорода подорожував за кордон. Виявляється, що було двоє Вишневських, що один за одним завідували Токайським садом у Венгрії, — батько й син: генерал-майор Федір, що помер у Венгрії 1749 року та син його, полковник Гаврило Вишневській, призначений на місце батька 20 листопаду 1749 року Г. С. Сковороду взяв з собою до Венгрії, певно, Гаврило Вишневській. Потім він, певна
- ↑ О. Ковалевський. Легенда про Сковороду у французькому словникові стор. 225–226, переклад з коментаріями статті, уміщенної в Вел. Унів. Слов. XIX ст. П'єра Ляруса (1565–1876).
