річ, дослужився до чину генерал-майора й таким способом Ковалинській, зи слів Г. С. Сковороди міг назвати його генерал-майором. Про Токайську місію Вишневських у Венгрію є цікаві звістки в Рачинського, які він здобув з архиву Мін. Закордонних справ[1].
А. К. в своїй статті про Г. С. Сковороду[2], не назвавши на жаль, джерела, оповідав що Вишневський незабаром оцінив здібності Сковороди й полюбив його, як чоловіка з артистичною душею та в вищій мірі допитливого до знання й при всій лагідності умілого зі всякого погляду. Він слухав в університетах лекції тамтешніх уславлених німецьких мужів і своїми здатностями та любов'ю до освіти заслужив собі загальне поважання“. Тут додамо, що Г. С. Сковорода одвідував університетські лекції, — і в цьому нема нічого неймовірного.
Що-ж дало пробування за кордоном Г. С. Сковороді? Закордонні вражіння та наукові знання, зачерпнуті з перводжерела, цеб-то дійсне те, чого не могла дати йому наука в рідному краї, наука Київської Академії, і те, що він читав про джерела цього знання в Феофана Прокоповича, що проходило кріз призму инших учителів Академії, що побували за кордоном чи сприйняли собі теорії закордонних вчених, він узяв тепер сам, безпосередньо, без тієї цензури, що крізь неї доходили вони до учнів через поступовіших навіть учителів Академії. Особливу вагу для Сковороди мало засвоєння західньо-європейської науки з галузи філософії та богословії — німецької філософської думки в її великих представниках і протестанського богословія, які виходили з свойого перводжерела — Біблії, що потім стала й для Сковороди оснівним джерелом його філософії про бога, світ та людину. Там-же, крім учених людей, він знаходив і книжки, що не міг ознайомитися з ними в себе в
- ↑ Батька Вишневського, ген.-майора Федора було відправлено в Венгрію, щоб закупити там венгерського вина й завести виноградники (1744 р.) Але ще раніш 1729 року його командировано було туди по вина, коли він був у чині підполковника; 1733 року його знов таки туди було відправлено за цією справою. З указу Лізавети Петровни 1745 р. сина Федора Вишневського, поручика Гаврила Вишневського було відправлено в Венгрію з батьком, щоб він придивлявся до справи й мігби замінити батька на случай его хвороби. Усього мусило виїхати 18 чоловіка, яким призначено було й утримання. Відпущено було не малі кошти і на саму справу. Цікава подробиця: наказано було купувати тільки старе вино, молодого не брати „Ви мій смак знаєте“ — додавала цариця; та й ми навіть добре знаємо про смак цієї веселої цариці, що тільки співала й веселилася. Фед. Вишневській узяв з собою попа д'ячка і 9 служників, значить, при місії повинна була закластися церква і була посада д'ячка-причетника, на яку потім і узято було Григорія Сковороду. Федір Вишневський проєктував тоді ще, цеб-то 1762 року, при купленому їм для держави виноградникові церкву, що в ній почувалася, на його думку, велика потреба. Проф. М. І. Петров, як ми бачили висловив думку, що Г. С. Сковорода поїхав в Венгрію не раніше 1750 р.
- ↑
