Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

можемо визнати її правдивою у всіх дрібницях, але що до гордощів та пихи жінки Тамари, то можна гадати, що це відповідає дійсності, тому що про це свідчить і Ковалинський — їх то й стерігся Сковорода. Трохи несподіваною й немотивованою нам здається в оповіданні Ковалинського гостра зміна в старому Тамарі що він раптом перетворився з гербового магната в ласкового дворянина. В дійсності старий Тамара ніколи не був магнатом, а тим паче гербовим. Ця термінологія не точна й не відповідає тодішній дійсності (50 роки XVIII ст.) на Україні. Ст. Тамара належав до класи козацької старшини, яка тоді ще навіть не мала дворянських прав, бо вона формально набула їх значно пізніше, і юридично ще не було тоді прірви між козаками й їхньою старшиною, тому що можливо було й козакові при гарних умовах стати старшиною. Ст. Тамара був представник керівничої класи, великий землевласник і, як казали тоді, пан на всю губу. І він і його жінка і взагалі всі старшини, звичайно, прагнули того, щоб відмежуватися від простого козацтва, а тим більше поспільства в свойому побуті й хатній обстанові. Придатний учитель в їх очах не був, звичайно, людиною їхньої класи. Ст. Тамара, напевно, оцінив Г. С. Сковороду після того, як позбавився його, як учителя (раніше він не міг узнати його завдяки свойому гордовитому відношенню до нього), тому що він був видатним учителем не тільки своїм знанням, але зовнішніми, виключними фактами своєї біографії — це був вихованець найвищої школи, побував за кордоном, знав і старі й нові мови, його бажала мати своїм навчителем Тройце-Сергієвська семінарія; до того-ж Г. С. Сковорода зумів викликати до себе любов свойого учня, цього мазунчика, а сам проте не ставив жадних вимог і згодився навчати й виховувати Вас. Тамару без жадних умов і матеріяльної користи для себе. Такого вчителя для Тамари було не тільки не соромно посадити з собою за один стіл, але при нагоді, можна було, навіть вихвалятися ним. Між иншим, ст. Тамарою, напевне керували й кращі чуття, коли він вирішив навіть хитрощами закликати жити в себе цю, в життьових справах дорослу дитину, яку так легко й часто при тодішніх умовах можна було обдурити.

У Тамар на цей раз Сковорода прожив довго — від 1755 по 1759 рік, цеб-то не менше, а, можливо й більше чотирьох років. І ці роки життя на селі, серед рідної йому української природи відограли велику ролю в його житті в двох відношеннях: перше, — у нього тут остаточно сформувалося внутрішне вирішення вступити на той життьовий шлях вічного подорожнього, що він здійснив за якийсь час; друге — він тут під впливом природи й свойого духовного життя написав цілу віршовану збірку, якій сам дав