Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

відношення до сучасного йому чернецтва й вороже відношення до нього таких, як єпіскоп Порфирій Крайський, що, звичайно, не був винятком серед тодішніх єпіскопів. А Г. С. Сковорода не міг не знати, як розкішно жив єп. Порфирій і подібні йому представники чорного духівництва. 1764 року Сковорода залишає колегіум і в серпні місяці, коли в Ковалинського були вакації, разом із ним, супроводжаючи його, їде до Київа. Ковалинський вирішив побувати там ради цікавости. „По приїзді туди, при огляді старовини, згадує М. І. Ковалинський, Сковорода з'ясував історію міста, сучасних і стародавніх звичаїв. Багато з колишніх його по школі знайомих з родичів, що були тоді ченцями в Печерській лаврі, неотступно напосідали на нього кажучи: „годі блукати по світу. Час причалити до пристани; нам відомі твої талани, свята лавра прийме тя, аки своє чадо, ти будеш стовп церкви й оздоба обители“. Ах преподобниї, з запалом відповідав він: я стовпотворіння собою умножити не хочу, досить і вас стовпів неотесаних у церкві божій“. Після цього вітання старі замовкли, і Сковорода, дивлячись на них, продовжував: „Ризо, ризо. Дуже небагатьох ти опреподобила. Як багатьох окаянствувала: Світ ловить людей різними сітями, приваблюючи одних багатством, честьми, славою, друзями, знайомствами, користю, вигодами, покровительством, утіхами й святинею, але всіх нещасніша сіть остання. Блажен, хто святість серця, цеб-то щастя своє не заховав у ризі, але в волі божій“. Ченці мінилися на обличчі, слухаючи це, але дзвін покликав їх і вони пішли на молитву. Один з них прохав Сковороду з його другом назавтра піти в проходку за манастир. Сковорода погодився, всі троє пішли й сіли на горі над Дніпром. Отець Калістрат (так звали його) обняв тут Сковороду й сказав: „о мудрий муже! Я й сам так думаю, як ти вчора говорив перед нашою братією, але не насмілювався ніколи йти за думками моїми. Я почуваю, що народився не для цього чорного убрання й введений у нього одним видом благочестія, мучу життя моє. Г. С. Сковорода улаштував немов-би учебну екскурсію для свого друга й учня М. І. Ковалинського і, звичайно, був чудовим керовником під час огляду Київських пам'ятників, а такими були перш за все Київські старовинні церкви та манастирі й серед них Лавра. Цікаво, що там було багато його товаришів, друзів і навіть родичів. Розмовляючи з ними на тему про чернецтво, Г. С. Сковорода розвивав ті-ж погляди, що висловлював у Білгороді. Сучасне йому лаврське чернецтво мало чим, напевне, відріжнялося від такого ченця, як єпіскоп Крайський. Лаврські ченці наводили йому такі-ж аргументи античернецького, світського характеру, спокушаючи його вступити