осіб; така легенда дійшла й до Г. П. Данилевського, як що він сам не був її творцем (це дуже можливо). М. І. Ковалинський не говорить про це, а розповідає, що Щербінін, прочувши про Сковороду, закликав його до себе і, поговоривши з ним, сказав йому: „Чесний чоловіче, чому ти не вступиш ні до якого визначеного стану.
— Шановний пане, відповів Сковорода, світ схожий до театру: щоб грати в театрі з успіхом і заслуговувати похвалу, беруть ролі згідно з своїми здібностями. В театрі хвалять дієвих осіб не за головні ролі, а за гарну гру взагалі. Я довго гадав про це й після довгих іспитів над собою побачив, що не можу грати в театрі світу жадної особи гарно, крім низької, простої, безтурботної, самотньої; я обібрав собі ролю, взяв, і задовольнився“. Ціербініну дуже сподобалася відповідь, він сказав присутнім: — ось де розумна людина, він просто щастливий, і було-б менше дурниць та незадоволення на світі, коли-б і инші так міркували. І тут-же, попрохавши Сковороду трохи одійти на бік, запропонував йому обрати яку-небудь певну і корисну для суспільства працю. Сковорода у відповідь на це розвинув теорію про вибир посади і праці згідно з природнім нахилом і здібностями. „Коли-б я відчув сьогодні, говорив він, що можу без страху рубати турків, то сьогодні-ж прив'язав-би собі гусарську шаблю (слободські козачі полки Щербінін перетворив на гусарські) і, зодягши кашкета, пішов-би служити до війська. Праця, коли до неї є від природи нахил, несе задоволення. Пес стереже череду день і ніч з природженої любови й з природженого нахилу рве вовка, не зважаючи на те, що й його можуть розірвати хижаки. Ні кінь, ні свиня не зроблять цього, тому, що не мають природи до того“. Чоловік може обрати працю до свого нахилу. Відціль — влада, уряди, держави, родини, суспільства, стани; відціль — батьки, царі, начальники, вояки, судді, пани, раби. Щербініну дуже сподобалася ця теорія здібностей від природи, яку він міг розуміти, яко підставу для своїх реформ станового устрою, розуміючи, що кожен повинен бути задоволеним своїм соціяльним станом, а таке розуміння ледви чи мав на увазі сам Сковорода. Щербінін запрохував Сковороду відвідувати його й надалі. Але Сковорода тікав від значних обіб, великого товариства, знайомства з урядовцями й любив проводити час серед невеличкого кола одвертих і щирих людей і неохоче розмовляв з незнайомими, виключаючи однак людей простого стану. Це останнє свідоцтво М. І. Ковалинського для нас дуже важливе, значить, уже в цю добу свого життя Сковорода любив проводити час серед простих людей.
Знайомство Г. С. Сковороди з Е. А. Щербініним мало для нього також і практичні наслідки: завдяки йому, він
