йому проханні питати про платню й тільки під впливом вимог Щербініна погодився підписати написане для нього „доношеніє“ Щербініну — це сталося — цікавий випадок — у день смерти єпіскопа Порфирія Крайського, що помер у Білгороді, але звістка про його смерть ще не могла того-ж дня дійти до Харкова, і Сковорода, коли подавав своє „доношеніє“ Щербініну, також не знав цього. Та в усякім разі Г. С. Сковорода з першого дня опинився в тяжкому становищі людини, що проти неї повинно було озброїтися все начальство колегіума за те, що він — ставленик губернатора. Ледви чи гарним способом розвязалось питання про його мешкання, а що до платні, то тут М. І. Ковалинський не самохіть помиляється тому, що ми маємо документ про те, що Г. С. Сковороді було видано по відомості 13 квітня 1769 р. 23 карб. платні. Але Сковорода не міг пристосуватися до обставин. Його перша вступна лекція в оголошеному ним курсі „христіянського добронравія“ (так він розумів катехізм) була сказана на тему „убуждшеся видеша славу його“ і починалася вона так: „весь світ спить, та же й не так спить, як про праведника сказано: аще падеть, не розібється“. Спить глибоко, простягшись, а учителі-ченці не тільки не будять, але ще вколискують: „Спи, не бійся: місце гарне — чого боятися“. Це, звичайно, схвилювало й обурило його товаришів ченців-наставників, що пасли Ізраїля. Сковороду, однак, це не стурбувало і в другій лекції він звертався й до учнів з закликом: „Любі учні, не бійтеся! Прагніть дерзновенно до того, на обличчя якого ви за жахом не могли дивитися на Фавор“. А після такого вступу почався талановитий, цілком незвичайний, оригінально побудований курс Г. С. Сковороди. Конспект його надруковано. Простотою, ясністю та сміливістю думки це є цілком виняткове явище в церковній літературі. Він цілком не схожий до звичайних катехізмів, тому що в нього все побудоване на внутрішньому розумінні й з'ясуванні правил християнського добронравія, цеб-то, християнської етики. Хоч цей курс є й перший, найраніший теологічно-філософський твір Г. С. Сковороди, але він серед них має право на одно з перших місць, а надто по гарно побудованій концепції плану, по ясності з'ясування, по відсутності будь-яких темних, незрозумілих виразів і його пристосованости до авдиторії що складалась переважно з дітей дворян і, взагалі, людей світського стану. М. І. Ковалинський так характеризує цей курс Г. С. Сковороди: „Цей твір має в собі прості істини, короткі ґрунтовні з'ясування обов'язків що до спільного життя. Всі освічені люди визнавали в ньому чисті поняття, справедливі думки, обґрунтовані міркування, чутливі прагнення, шляхетні правила, що спонукали серце до подібного собі кінця високого, але
