Але, спростувавши ці обвинувачення, давши докази того, що вони не відповідають дійсності, Сковорода знов іде жити на самоті, оселившись на цей раз у дідичів Сошальських.
„В Ізюмській окрузі Харківської губ., пише Ковалинський, мешкали дворяни Сошальські; менший брат з них прохав тут-же Сковороду пожити в нього, пропонуючи йому спокійне пробування в селі його, де він міг знайти все, чого забажає, рівно, як і самого господаря, що шукав прихильности його. Сковорода поїхав з ним у село його Гусинку, вподобав місце та господарів і оселився недалеко від села на їхній пасіці. Тиша, спокій, свобода викликали в ньому всі чуття тих дорогоцінних насолод, що відомі й мудрим та цнотливим“. Відсіля Г. С. Сковорода написав листа М. І. Ковалинському про те, що він робить, чим розважається, цеб-то над чим працює. А праця його полягала в тому, як він писав, що він радів о бозі, виконуючи заповіти божі. В Ізюмській провінції за даними 1767 року справді мешкали Сошальські — вони служили в Ізюмському гусарському полку — з місцевої старшини — поручик Осип Сошальський з братами — обшитованим сотником Іваном, що не побажав вступити на гусарську службу, підпрапорним Георгієм і вахмистром Олексієм, що став на службу, і в них було 605 підданих[1]. За даними 1773 року слобідка Гусинка знаходилася в Куп'янському комісарстві, на північнім боці р. Гнилиці й належала дідичам Сошальським. В ній тоді мешкало 20 ч. обшитованих військових, 6 чоловік обшитованих козацьких старшин, 16 чол. духовних і 1039 підданих селян (579 чол. й 460 жін). Капитану-ж Осипу Сошальському з братами належав також у Суджанськім комісарстві хутір Купний на березі струмка Куплого, де жило 43 д. підданих українців[2]. Про якого з братів Сошальських говорив Ковалинський, не ясно. Але всі вони жили в одному селі Гусинці, а Г. С. Сковорода оселився на пасіці меншого брата Олексія. Про нього у Гр. Петр. Данилевського ми знаходимо такі відомості з слів його нащадка Є. Є. Сошальського: „Друг Сковороди Олексій Юрієвич Сошальський мешкав у Гусинці коло церкви. Він був старим парубком, оригіналом, впертого характеру і, не маючи дітей, усе майно своє хотів передати небожеві своєму, моему батькові. Але розсердився на нього за те, що той наказав повикидати з ставка коноплі намочені там з загаду Олексія; і коноплі були причиною того, що майно перейшло в різні руки. Я пам'ятаю й самого Олексія Юр'євича и будинок його особливої архитектури. Це був надзвичайно високий будинок, на три поверхи. Горішній, під назвою літник,
