був без печей. Тут з весни мешкав господар, друг Сковороди. У нього було ще два брати: Йосип та Георгій — мій дід. Перший жив також у Гусинці, а другий у Маначинівці. Недалеко від Гусинки — ліс; там у той час була хатина й пасіка, де мешкав Сковорода, иноді разом з Олексієм Юрієвичем. Місце називалось Скринники й прозвалося „Скринницькою пустелею“. Друзі ходили відтіля в церкву в Гусинку, де й тепер (1856 р.) у вівтарі зберігається дзеркало Сковороди, взяте після смерти його з хатини Скринницької пустелі. Ще слово. В роду Сошальських були також ченці. У одного з прадідів наших умерла жінка від чуми, занесеної на Україну. Коло матери знайшли живою дитину — сина її. Дійшовши літ, він частину пожитків, а саме хутір Чернячий, потім узятий у казну, офірував на Куряжський манастир коло Харкова, сам пішов у ченці“. Пробував Г. С. і в Григорія (Георгія) Сошальського в Маначинівці, відкіля й писав листи. Гес де-Кальве додає до цього ще де-які цікаві подробиці. „В крайній бідності, говорить він, переходив Сковорода по Україні з одного дому до иншого, учив дітей прикладом непорочного життя й мудрою наукою. Одежою його була сіра свита, їжою найпростіша страва. До жіночого полу він не мав схильности; всяку неприємність зносив з цілковитою байдужістю. Проживши де-який час в одній господі, де завжди ночував улітку в садку під кущами, а зимою в стайні, брав він свою єврейську біблію, в кешеню флейту і йшов далі, поки натрапить на инший предмет. Ніхто у всякий час року не бачив його инакше, як пішим; також найдрібніша ознака нагороди засмучувала його душу. Жив він що більше в Куп'янському повіті в великому лісі, що належав дворянинові О. Ю. С-кому (Осипу Юрієвичу Сошальському). Він, звичайно, зупинявся в бідній хатині в пасічника. Кілька книг — було все його майно. Він любив також бувати в поміщика І. І. Меч-кова (І. І. Мечнікова). Просте та шляхетне життя в цих домах йому подобалось. Там він виховував дітей і розважав розмовами цих чесних старих людей“ („Укр. Вестник“ 1817, IV кн. стр. 112 і 115). В спогадах нащадка Сошальських звертає на себе нашу увагу звістка про дружбу Сковороди з молодшим Сошальським, нежонатим чоловіком і оригіналом (може, ці риси їх ріднили), про Скринницьку пустелю, де иноді мешкали друзі. Очевидно Г. С. Сковорода впливав на Олексія Сошальського, — звістка про чернецтво одного з Сошальських — явище досить звичайне серед слобідсько-українського дворянства: пригадаймо хоч-би Григорія Федоровича Квітку, що також де-який час був у манастирі ченцем; цікаво нарешті й те, що друзі разом одвідували иноді Гусинську церкву, де довго після смерти Г. С. зберігалося його дзеркало — доказ глибокої пошани до його пам'яти
