Сюди треба дати одну поправку: Сковорода від друзів брав подарунки, але грішми не брав ні від кого, навіть від М. І. Ковалинського. Про флейту буде мова далі. З О. Сошальським Г. С. Сковорода став великим приятелем. Як колись з М. І. Ковалинський, він поїхав з ним до Київа, це було 1770 р. коли Гр. Савичу було вже 48 років. Там оселився він у родича свого Юстина, настоятеля Китаївської пустелі під самим Київом. „Сковорода оселився в нього в манастирі й три місяці прожив тут з насолодою. Але раптом відчув негайну потребу духа залишити Київ і скільки його не закликав Юстин, скільки не прохали його старі друзі залишитися, він, підлягаючи якомусь невідомому внутрішньому спонуканню, поїхав додому“. Ковалинський говорить, що він, йдучи з гори на Поділ, відчув сморід трупів. Потім виявилося, що в Київі почалася страшна пошесть, і пізніше виїхати з Київа було неможливо. Звичайно, ці два факти були звязані Ковалинським один з одним уже пізніше. „Прибувши, — говорить М. І. Ковалинський, — через два тижні в м. Охтирку, зупинився він у манастирі в приятеля свого архимандрита Венедикта. Чудова місцевість, приязнь щиро-зичливого ченця цього заспокоїли його… Проживши кілька днів у ченця Венедикта, прибув він знов у Гусинку до Сошальських, де й почав працювати над творами.
Тут цікава звістка, що ігумен Охтирського Троїцького манастиря був друг Сковороди. Повинна була приваблювати Г. С. Сковороду й місцевість навкруг цього манастиря, що фундатором його був, до речи сказати, ігумен Задніпровського Лебединського манастиря під час відомих міграцій до Слобідської України козацьких має. Але відтіля його потягло до Сошальських, де він почав працювати над своїми філософськими творами й відкіля писав він навчальні листи своїм друзям. 1772 року М. І. Ковалинський поїхав за кордон до Франції та Швайцарії і в м. Лозані зустрівся з одним місцевим ученим та філософом, що дуже схожий був на Сковороду. Між великою кількістю розумних та вчених людей знайдених ним у Лозані, був там Данило Мейнгард, людина великого природнього розуму, що мала дар слова, вченість рідку, великі знання, благонравіє філософське.
Він так був схожий рисами обліччя, поведінкою, думками, даром слова до Сковороди, що його можна-б було уважати за близького його родича. Друг Сковороди (це-б то М. І. Ковалинський) познайомився з ним і вони так полюбили один одного, що Мейнгард, маючи коло Лозани за містом чудовий будинок, садок і величезну книгозбірню, прохав його користуватися цим усім по своїй вподобі, і Ковалинський користувався завжди, як і багатьома
