Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/79

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

оригінальним життям, що уявлялося їм чудним, а сам він чудаком, і тільки небагато — і це найважливіша частина свідовцтва М. І. Ковалинського — розуміло дійсну суть його особи й науки. М. І. Ковалинський гарно знав Г. С. Сковороду з цього боку й тому його свідоцтво про це має для нас безумовне значіння. М. І. Ковалинський залишив нам імена осіб, що в них мешкав Г. С. Сковорода.

Через різні обставини перебував він у багатьох; иноді місцевість, що подобалося йому, иноді люди „по Мінерві“ (цеб-то розуму та освіті), приваблювали його мешкати деякий час; постійного-ж мешкання не мав він ніде, вважаючи себе пришельцем на землі у всьому розумінні цього слова. Уподобавши Тевяшова, воронізького дідича, жив він у нього на селі й написав тут „Икону Алкивиадскую“, яку й приписав (присвятив) йому в пам'ять своєї пошани до нього. Потім пробував у Бурлуках у Захаржевського, ради приємних краєвидів, мешкав у Щербініна в Бабаях, в Івановці у Ковалевського, у друга свого в Хотетові, в манастирях Старо-Харківськім, Харківському шкільному, Охтирському, Сумському, Святогорському, Сенянському, то-що. Проте, скрізь, де він жив, обирав він далекий від усіх куток, жив просто, один, без послуги. Таким робом він обирав собі місце мешкання або по місцевості, або по людях, близьких йому „по Мінерві“. Пробував він і в людей, невільних від вад, але маючи на меті своїм впливом спричинитися до їхнього переродження морального, щоби схилити їх до самопізнання, вселити любов до істини, і відхилити від зла. Найдужче впливав на них приклад його власного життя. М. І. Ковалинський перелічує його друзів серед тодішнього слобідсько-українського дворянства; крім перелічених, було не мало й инших. Ст. Тевяшів, у якого Г. С. Сковорода написав один із найвільніших своїми думками теологічних трактатів, був одним з найвидатніших представників тодішнього місцевого дворянства.

Хоч він був Воронізьким, а не Харьківським дідичем, але належав до слобідсько-української козацької старшини, був раніше полковником Острогозького Слобідського козацького полку до скасування козацької автономії. А. Камишанський передає таке оповідання про зустріч шляхетного пана полковника Тевяшева з Г. С. Сковородою. „Розповідали мені, — пише він, — що одного разу битою дорогою вертався з Вороніжу дідич Тевяшів до свого маєтку в кареті й бачить на дорозі пішоходця, в якому на своє задовалення пізнає Григорія Савича, що йшов з своєю вічною торбою і палицею до нього в гості. Тевяшів невимовно зрадів цій зустрічі й хотів посадити з собою в кареті, щоб їхати разом, але ніяк не міг його в тому переконати… „Ні, пане, не треба мені привикати до цього — це моє, а то твоє. Їдь