А в той час наступила грізна хмара з бурею, що обіцяла великий дощ. Дідич поїхав один, але через чотирі верстви в нього в екіпажі зломилася вісь. Саме того часу пройшов великий дощ, і справді Сковорода дігнав Тевяшова й на вдивовижу останнього був весь сухий, тоді як по дорозі не було місця, де-б можна було сховатися від дощу.
— Як це ви, Григорію Савичу, так хитро сховалися від дощу? — спитав його Тевяшов.
— Еге-ж, я зняв з себе жупан, черевики й шапку і все те в торбу заховав, а як перейшов дощик, я й надів усе сухе; як казав, догнав тебе, і не дурно прислів'я каже: швидко поїдеш — недалеко заїдеш“[1]. Не зважаючи на свої дружні відносини до Тевяшова, Г. С. Сковорода і з ним, як і зі всіма иншими дідичами тримався так, що різко одмежовувався від них своїм життям, створював для себе немов імунітет; жив по панських садибах не по-панському, а по-простому, по-селянському. Тому він ні защо не згодився їхати в кареті до садиби Тевяшова — пана на всю губу, бо й там у нього він, мабуть, оселився десь на пасіці або в лісі, сам собі пан і слуга. Це була для нього не дрібниця, а щось поважне, принципове; він, проживаючи в панів поміщиків, жив життям простим, такою була і його одіж і його страва і його сон — він ніколи не спав на ліжку й на подушках, а тільки на свойому жупані. В реєстрі дворян Острогозької провінції 1767 року ми знаходимо бригадира Степана Івановича Тевяшова, що мешкав в Острогозькому і був одним з найбагатших людей на Слобідській Україні: за ним було 60 велик. кріпаків і 2657 підданих українців. В тому-ж Острогозьску жив тоді й другий Тевяшов — теж Степан Іванович, але вже полковник, який мав 40 душ кріпаків і 4256 підданих українців.[2] За даними 1773 року бригадирові Ст. Ів. Тевяшову в Острогозькій провінції належали такі слободи — Колибельна на південному березі Дону, де було 2465 підданих українців, Марок на березі р. Мароки з 1000 чол. підданих українців, Періїждна на березі р. Дону з 1053 підданих українців, Новомлинська на південному березі р. Сосни з 261 таких-же підданих, і разом у нього було 4779 підданих українців. Полковникові Степанові Івановичу Тевяшову тоді належала слоб. Таволзька на березі Тихої Сосни з 172 підданих[3].
В селі Підгорнім Калитвянського комісарства ще в 1767 р. мешкав поручик Андрій Остапович Тевяшів, у якого було 22 д. кріпаків і 142 підданих. Сковорода присвятив свого собі з богом, я ще може дожену тебе от-там на горці“.
