У абшитованого секунд-майора Петра Щербініна за даними 1766 р. було 1858 підданих українців.[1] За відомостями 1773 р. у Петра Андрієвича Щербініна в Бабаях, де жив Г. С. Сковорода, було 376 підданих українців. Бабаї — село в околицях Харкова на березі р. Уди, село являє зараз дачну місцевість. 1785 р. М. І. Ковалинський передав з Петербургу листа Г. С. Сковороді через Петра Андрієвича Щербініна, зважаючи на те, що Мечників поїхав на Україну, не побачившись з ним Ковалинським. Іванівка, потім Паніванівка, тепер перейменована на Сковородинівку в пошану Сковороди, що там, у А. І. Ковалевського помер якого там і поховано. Про Іванівку в листі своєму до М. І. Ковалинського 1730 р. Г. С. говорить так: „нині блукаю у мого Андрія Івановича Ковалевского. Маю мойму чернецтву повне заспокоєння, краще Бурлука. Земелька його нагорна. Лісами, горбами, садками, джерелами розписана. На тому (такому) місці народився я коло Лубень.
Але ніщо мені не потрібне, як спокійна келія. Н. С. Мягкій, що жив по-сусідству з Іванівкою Ковалевського, згадує про пробування у цього останнього Г. С. Сковороди в таких виразах: „Г. С. Сковорода жив останній час у мого тестя, Андрія Івановича Ковалевського, в с. Іванівці, в 40 верстах від Харкова. Він мав великий вплив на господаря, втихомирюючи його надзвичайно запальний характер, що часто грізно обурювався проти родини й челяди він поважав всією душею його жінку, розумну й благочестиву женщину, від других жінок Сковорода віддалявся“. Це дуже важливе свідоцтво про гарний заспокійливий вплив Г. С. Сковороди на суворі характери представників дворянського стану.
Перелічені особи та місцевості, напевно, не вичерпують усіх пробувань Г. С. Сковороди в межах Слободської України: гостював він, треба думати, і в инших дідичів по їхніх селах. В листі М. І. Ковалинського до Сковороди з Петербургу 1787 р. знаходимо звістку, що свою посилку він передає йому через Тимоша Пилиповича Надаржинського; це теж дідич Охтирської провінції; йому належало там с. Пилевка з 145 підданими українцями[2]. Але улюбленим місцем пробування Г. Сав. Сковороди була Гусинка Сошальских. Про те, як він жив там, а також, і по инших
- ↑ Мої „Матеріяли“ I ст. 330.
- ↑ Мої „Матеріяли“ II 321; пор. також мою „Історію Слободської України“, де зроблена оцінка діяльности цих старшин з соціологічним підходом до неї й наведені дані про походження станів Слобожанщини й великого панського землеволодіння. Тепер ці старшини користувалися набутими всякими правдами й неправдами лятіфундіями і виявляли свій нахил до філософії й укр. філософа.
