Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

нагадує анекдот. Тут також відбилася літературна манера того часу, але ґрунтом тут був, напевно, справжній випадок. Нема нічого неймовірного, що сторонній для бесідників молодий нестриманий петербурзький франт, пшют, улетів до мешкання Пискуновського й наговорив купу компліментів Г. С. Сковороді, що від них той в одну мить вилетів з кімнати. Наведені навіть ініціяли його прізвища, непевно, були відомі Ізм. Ів. Срезневському, що писав про це 1843 року. Той-же І. І. Срезневський підкреслює в характері Г. С. Сковороди серйозну поважність і соромливість; він не терпів, коли перед ним величали його достойництва. Навпаки, з близькими приятелями він, як ми знаємо, тримав себе надзвичайно просто. М. І. Ковалинський також розповідає про один випадок з життя Г. С. Сковороди, в основі якого є та-ж психологія Г. С. Сковороди. Коли Г. С. Сковорода гостював у Ковалинського в Хотетові, до нього наблизився молодий урядовець Орловського Губерніяльного правління й сказав: — Григорію Савичу! Прошу полюбити мене. Чи можу я вас полюбити — відповів Сковорода, — я вас ще не знаю“. Ту-ж нелюбов до незнайомих людей Г. С. Сковорода виявив підчас свойого пробування в Таганрозі (про це скажемо пізніш).

Є. Є. Урюпину Г. С. Сковорода написав ще одного цікавого листа, на змісті якого ми зупинимося далі, а тепер наведемо відтіля одне місце, що в свій час викликало цілу сенсацію, тому що мало в собі власне признання Г. С. Сковороди про вживання ним вина й навіть про бешкети на підпитку. Попрохавши в нього ножик з печаткою фігури оленя, Сковорода додає: „украдено мого оленя з печаткою, як я в вас у Харкові бенкетував та бешкетував. Барильця обидва одсилаються: ваше й Дуровина. І цій двійці виддайте від мене низенький уклін і п. Прокопові Семеновичу“. Хто були ці особи, ми не знаємо — Дубровин, напевно, був одним з крамарів (коли мова йде про барило), Степана Курдюмова ми стрічаємо серед Харківських купців 2-ої гільдії, що підписали пожертви на відкриття в Харкові університету (Мій „Опыт истории Харьк. У-та“, ст. 77) тут знов вплив старчика Г. С. Сковороди звязується з особами, що сприяли відкриттю університету в Харкові. З приводу барилець (певно з вином) питання було поставлене й вияснене ще Ізм. Ів. Срезневським та Г. Ф. Квіткою.

Срезневський, сказавши, що Сковорода, взагалі, визначався стриманістю що до їжі та трунків і, як свідчать усі, що особисто знали його, майже не вживав гарячих трунків, цим захистив Сковороду від неправдивих обвинувачень у пристрасті до вина, а Г. Ф. Квітка від себе подав примітку до слів Ізм. Ів. Срезневського, що Сковорода не вороже ставився до тодішнього звичаю підчас дружніх та приятельских