Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

забути сучасні люди — обставини місцеві могли змінитися — не до пам'ятників, або спогадів; але — кому личить турбуватися за своїх робітників, як не науці, якої прихильником він був? Свою думку беру назад тільки тоді, коли, можливо, Сковорода сам заповідав себе поховати без пам'ятників, залишивши по собі один нерукотворний пам'ятник, — чого я не знаю, не читавши історії про життя Г. С.[1]

Тоді-ж в Комітеті було висловлено одностайне побажання про відкриття підписки для того, щоб оздобити могилу Сковороди, але цієї думки, на жаль, не було зреалізовано. 1888 р. я відвідав цю забуту могилу Г. С. Сковороди, по сусідству з якою пишається пам'ятник над могилою друзів Сковороди — Ковалевських, і, побачивши, в якому сумному стані вона, запропонував Харківському історико філологічному товариству потурбуватися, щоби прибрати могилу, як слід. Товариство виконало цю працю й замінило стару дерев'яну огорожу міцною залізною. Але з того часу знов промайнуло 30 років. Тепер, після революції, з нагоди 200-річчя зо дня його народження, Пан-Іванівські селяни по своїй ініціятиві вшанували як слід могилу і його пам'ять. На місті народження його в Чорнухах, на Полтавщині, в повітовому місці Лохвиці поставлені йому гарні пам'ятники тамошніми виконкомами. Зважаючи на загально-національне значіння його для України потрібно також було-б поставити пам'ятник Сковороді в Харкові, центрі У.С.Р.Р. і Слобідської України, де переважно відбулась його філософсько-літературна діяльність, міцно звязана з його живим словом, що закликало до морального внутрішнього відродження всі верстви тодішнього суспільства, особливо селянство. Нам відомо далі, що й уряд Р.С.Ф.Р.Р. зробив постанову про збудування пам'ятника йому в Москві, шануючи пам'ять українського філософа, що був разом з тим, по признанню істориків російської філософії, і першим самостійним російським філософом; і він там поставлений!

Нам залишається ще вказати й на, деякі речі, що мають меморіяльне значіння що до особи Г. С. Сковороди. Багато з них, на жаль, загинуло. Але у Харкові відчинено тепер Слобідсько-Український музей імени Гр. Сковороди; там треба було налагодити й меморіяльний відділ його імени, зосередивши все про його особу та діяльність: насамперед тут треба-б мати збірку всіх рукописів його творів, що переховуються зараз в Москві в Румянцівському музеї — автографи, реєстри — всі друковані видання, всю друковану літературу про нього, всі його портрети, малюнки та фотографії з усього того, що так чи инакше стосується до нього (його друзів, місцевостей то-що) і, нарешті, розшукати й

  1. Мої „Археол. этногр. и топогр. зам. о Харьк. губ.“ ст. 14–15.