Український медієвістичний журнал. Вип. №2. Українське та європейське середньовіччя
викристалізовувалось саме в результаті цих суперечливих відносин [[1], ]. Стосовно тези О. Прицака про ототожнення Хлгу з Кембриджського документа з літописним Олегом, дослідник зазначає, що це ім'я було доволі поширеним серед скандинавів на Русі. Навіть попри те, що хронологія Повісті временних літ (ПВЛ) є відносною, автор критикує О. Пріцака за те, що той не втримавшись перед спокусою збігу імен в джерелах змінює хронологічні рамки правління літописного Олега та Ігоря. Дослідник вважає, що насправді таке співпадіння імен ще нічого не означає, оскільки джерельно зафіксована наявність кількох протодержавних утворень на території Східної Європи, тому інформація яку ми отримуємо часто може буде однобокою, локальною і некоректно її сприймати крізь призму класичних уявлень про Руську державу, особливо на початках її існування, як централізовану державу [[2], ].
Висновки. Враховуючи дані сучасної історичної науки та матеріали археології працю О. Прицака та Н. Голба не можна сприймати без скепсису, більшість сучасних дослідників дотримується поглядів П. Толочка, який оперує широкою базою писемних джерел та археологічними матеріалами. Однак і його дослідження не можна сприймати беззаперечно, оскільки спростування «хозарської теорії» генези руської держави ще не вирішує всіх дискусійних питань, яких залишається надзвичайно багато. Висновки П. Толочка засновані великою мірою на ПВЛ, яка є досить сумнівним джерелом в плані вивчення початкового етапу Руської держави. Бачення первісної Русі, як конгломерату виключно слов’янських племен, також не може повністю задовольнити сучасну історичну науку, оскільки воно відображає історичні процеси відірваними від загального історичного контексту, не враховуючи інші етнічні та політичні чинники, тому мусить бути доповненим сучасними здобутками історичної науки.
