ється, найперше сам пасічник, і за ним вже, в залежности від нього, бджоли“.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Український пасічник. 1930.pdf/162}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Що до гіґієни і чистоти, то проф. Е. Цандер каже нам таке: „На жаль, я повинен констатувати, що більшість наших пасічників при догляді за своїми бджолами не дотримують скромних, мінімальних вимог гіґієни і чистоплотности. Деякі пасіки просто топляться в бруді“…!
Що можна сказати більше! і це в Германії у німців!
А у нас? У нас несчислимо гірше! Корова заслабне, господар чи пастух (для неї бачите і пастух мусить бути), зараз зверне увагу; не їсть, невесело виглядає то і на пса позір є; курка напудилася, госпоДиня вже непокоїться; свині голодні, кажуть, бо кричать. Бджоли заслабнуть, хто зверне зараз на них увагу? та й чи зверне? требаж то ще й вміти! Скілько у нас їх, тих бджіл трупів валяється неприбраними на наших пасіках, лише тих, що на пасіках впали та і кого вони так дуже непокоять собою ті трупи?
Кіт, пес здохне — в рів (для гіґієни!), а викинуть, бо смердить. Бджоли гірше кота, пса, неприбраними гниють на пасіках. Бджоли голодні бачите не кричать, так, щоб ми їх чули, то… то і можуть собі тихо вмирати…
І виходить, що бджолам гірше, як коту, псови. Це так низи відносяться до бджіл і гіґієни.
Тепер подивімся, як інтеліґенція відноситься. Не далі, як оце минулого літа у одного пана я бачив таку штучну вощину, що один вигляд її мене злякав. Для чого він її робив, Господь його відає. Та один її кольор такий був, що ті щільники, які треба викидати з ужитку з вуликів, мають ліпше виглядати, а він ото буде пхати таку штучну во-
