Сторінка:Український співаник (1918).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Підвалини світа валять ся старі,
Поблідли нероби, дрожать опирі,
Бо зоря свободи вже сходить яскрава!
Для всіх, для всіх, для всіх рівні права:
 За правду, за волю і т. д.

І вольні народи, як добрі брати
Плинуть до сонця, до щастя мети,
Розкувсь, увигнеть ся і наша родина;
Одна, сильна, вільна Україна!
 За правду, за волю і т. д.

8.

Сміло, друга! Не теряйте
Духа на страшную прю!
Рідну країну спасайте,
Честь і свободу свою!

 Як нам умерти прийдеть ся
 У сїрих казармах, тюрмах —
 Местник новий підійметь ся
 В наших зболілих кістках!

Хай нас по тюрмах саджають,
Хай нас пробують вогнем,
Хай на Сибір засилають, —
Ми всї тортури знесем!

 Як нам умерти прийдеть ся
 У сїрих казармах, тюрмах —
 Местник новий підійметь ся
 В наших зболілих кістках!

9.

Кати на викли поливати
Вкраїну кровю і слізми,
Але як прийде день одплати, —