Сторінка:Український співаник (1918).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 24 —

Гей, Сїч іде,
Топірцями брень!
Кому мила чорна пітьма,
А нам ясний день.

Гей, Сїч іде,
Мов пчола гуде....
Разом руки, разом серця,
І гаразд буде.

Гей, Сїч іде,
Підківками брязь!
В нашій хатї наша воля,
А всїм зайдам зась!

5.

Темна нічка над хатами,
Свище вітер конарами.
Пожар стріху продирає,
Вітер іскри розсїває!
Позір! Позір! Позір!

“Не лети вогню, високо,
Не стели ся так широко
Нашу працю забираєш,
Сїрий попіл нам лишаєш!”

Серце людям з болю рве ся,
Поломінь гуде сміє ся
Тай жине в чужі обори,
Жре стодоли і комори.

Ой, що тамки задзвенїло?
Та що тамки згомонїло?
То соколи в повнім кроцї,
Світить їм топір при боці.

Швидко лїзуть драбинками,