Темна нічка над хатами,
Свище вітер конарами.
Пожар стріху продирає,
Вітер іскри розсїває!
Позір! Позір! Позір!
“Не лети вогню, високо,
Не стели ся так широко
Нашу працю забираєш,
Сїрий попіл нам лишаєш!”
Серце людям з болю рве ся,
Поломінь гуде сміє ся
Тай жине в чужі обори,
Жре стодоли і комори.
Ой, що тамки задзвенїло?
Та що тамки згомонїло?
То соколи в повнім кроцї,
Світить їм топір при боцї.
Швидко лїзуть драбинками,
