Сторінка:Український співаник (1918).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



В нас є сила, лише спить,
Натерпілись ми досить:
 Пробудїм ю з сего сну,
 А поборем всю біду!
 Ой ду, ду! Ой ду, ду!
 А поборем всю біду!

Най нас згорне всїх любов
Під Сїчову хурогов!
 З нею підем і в огень
 В темну нічку, в білий день!
 Гень, гень, гень! І в огень!
 В темну нічку, в білий день!

 
15.
 

Бють лїтаври гучні! Ясні сурми гремлять!
Іде Сїч, грають полки як море!
Буньчуки піднялись, хоругви шамотять!
 Сїч іде… Сїч іде… Сїч іде з Чорногори —
 Україна встає! Україна гуде —
 Іде Сїч і клекоче як море!

Довбуш трубить з верхів: Зруйнував цар нам Сїч —
Ми втекли в синї гори з трубою....
Двістї лїт спали ми — стрепенула ся ніч,
Ми зібрались і трубим: до бою!
 Сїч іде.... Сїч іде....

В нашій Сїчі давні Запорожцї встають,
Голос труб кличе в лави ставати!
Ми стаєм, в бій підем! Перші стріли гудуть,
Заревуть в Українї гармати!
 Січ іде.... Січ іде....

На нас дивлять ся всї: Наш Хмельницький Богдан,
Дорошенко, Мазепа, Виговський…
Всї гетьмани за нас! всї кріваві від ран
Гей кати! і ти царю московський!