Сторінка:Український співаник (1918).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 33 —


В нас є сила, лише спить,
Натерпілись ми досить:
 Пробудім ю з сего сну,
 А поборем всю біду!
  Ой ду, ду! Ой ду, ду!
  А поборем всю біду!

Най нас згорне всіх любов
Під Січову хурогов!
 З нею підем і в огень
 В темну нічку, в білий день!
  Гень, гень, гень! І в огень!
  В темну нічку, в білий день!

15.

Бють літаври гучні! Ясні сурми гремлять!
Іде Січ, грають полки як море!
Буньчуки піднялись, хоругви шамотять!
 Січ іде... Січ іде... Січ іде з Чорногори—
 Україна встає! Україна гуде —
 Іде Січ і клекоче як море!

Довбуш трубить з верхів: Зруйнував цар нам
Ми втекли в сині гори з трубою .... (Січ —
Двісті літ спали ми — стрепенула ся ніч,
Ми зібрались і трубим: до бою!
 Січ іде ... Січ іде ...
 
В нашій Січі давні Запорожці встають,
Голос труб кличе, в лави ставати!
Ми стаєм, в бій підем! Перші стріли гудуть,
Заревуть в Україні гармати!
 Січ іде ... Січ іде ...

На нас дивлять ся всі: Наш Хмельницький
Дорошенко, Мазепа, Виговський... (Богдан,
Всі гетьмани за нас! всі кріваві від ран
Гей кати! і ти царю московський!