Сторінка:Український співаник (1918).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 52 —
2.

Засвистали козаченьки
 В похід з полуночи;
Заплакала Марусенька
 Свої чорні очи.

“Не плач, не плач, Марусенько,
 Не плач не жури ся,
А за свого миленького
 Богу помоли ся”.

Стоїть місяць над горою,
 Та сонця не має,
Мати сина в дороженьку,
 Слезно провожає.

“Пращай милий, мій синочку!
 Та не забавляй ся!
За чотири неділеньки
 До дому вертай ся!”

“Ой рад би я матусенько
 Скорійше вернуть ся —
Та вже щось мій вороненький
 В воротах піткнув ся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
 В якую годину;
Приймиж мою Марусеньку
 За свою дитину!

Прийми її матусенько
 Всї ми в Божій воли,
Бо хто знає, чи жив вернусь
 Чи ляжу на поли?

Ой не плачте, не журіть ся
В тугу не вдавайтесь,