Сторінка:Український співаник (1918).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Заграв кінь мій вороненький
 Назад сподївайтесь”.

 
3.
 

Ой, у полю жито
Копитами збито…
Під білою березою,
Козаченька вбито.

 Ой, убито, вбито,
 Затягнено в жито,
 Червоною китайкою
 Личенько накрито.

Десь узялась мила,
Голубонька сиза,
Тай підняла китаєчку
Тай заголосила.

 Приходить другая,
 Та вже не такая,
 Підняла китаєчку
 Тай поцїлувала.

Приходить третая —
Із нової хати —
Було б тобі, вражий сину,
Нас трох не кохати.

 
4.
 

Не жур мене  моя, мати,
Бо я й сам журю ся:
Ой як вийду за ворота,
Від вітру валюся.

Осїдлаю кониченька,
Коня вороного, —