Летить ворон з чужих сторон, гей, гей!
Летить ворон з чужих сторон,
На могилї усїдає, —
Очи єму випиває, гей, гей!
Очи єму випиває.
Ходить мати гукаючи, гей, гей!
Ходить мати гукаючи,
Сина свого шукоючи,
Ой я твого сина знаю, гей, гей!
Бо я з нього пояс маю.
Скажи менї вороненьку, гей, гей!
Скажи менї вороненьку,
Чи мій синок єще живий,
Чи очи єго сивенькі, гей, гей!
А чи уста єго румяненькі.
Уста вже єго синенькі, гей, гей!
Уста вже єго синенькі,
І волосє вже чорненьке,
На личко му усїдаю, гей, гей!
Єму очи випиваю.
Ми в луг підем всї з косами
І як станем в ряд,
Луг устелить ся травами
Скошений під лад:
Кождий з нас тугий легинь,
А всї разом як один.
Як нам коси затупіють,
Поклеплем клевцем:
Руки наші не омлїють,
Скосим луг бігцем:
І аж тоді відпічнем
Як травицю всю зітнем.
