Ця сторінка вичитана
„Яким же Ти чином в мені вмістив ся,
В дївстві без болїзни Син народив ся?
Радосте моя безмірна!“
А Йосиф теє чудо святеє
Видячи, святий хранитель,
На самім сїнї, на гострім зимнї
Як люто терпить Творитель:
Від зимна хоронить, худібку приводить,
Щоб огрівала, дишучи.
Худібка же волю Його сповняє,
Перед ним колїна свої згинає,
Творця пізнавши свойого.
Пастирям вісти тії обвістив
Ангел, як пасли у ночи:
Проте утїшно в Вефлеєм спішно
Біжать, що тільки в них мочи.
Радісно взивають, дарунки складають,
Які лиш мали. Владицї:
„Радуй ся, Пастирю, з неба післаний,
В убогім вертепі нам показаний,
Задля заблудших прийшовши!“
Здалека царі ідуть з дарами
Від сходу до Вефлеєму:
