Перейти до вмісту

Сторінка:Українські колядки (1916).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

„Якже менї не тужити? —
Побив Ірод мої дїти“.

Ірод дїти убиває
І об камінь розбиває;
Гострим мечем розсїкає,
Кров невинну розливає,
Він Христа вбити шукає.
А ми цього не смутїм ся,
Рождеству Його вклонїм ся!
Ми рождеству поклоним ся,
Христу Богу помолим ся.


14. Пане господарю!…

Пане господарю! ми твого двора…

Святий вечір!

Ми твого двора не минаємо.

Святий вечір!

 Ми твого двора не минаємо, —
 Ми тебе, пане, звеличаємо!
Пане господарю! Вставай з постелї,
Вставай з постелї, одчиняй двері,
 Застиляй столи все сосновії,
 Клади калачі з ярої пшеницї!