Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/106

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


— Дай друге око виколю.

Дала Правда й друге око виколоти. Як виколола друге око, то й пішла собі Неправда од Правди.

— Прощай, сестро, — каже вона Правді: тепер мені не йти з тобою!

Українські народні казки (1920) - сторінка 107 - Ю.Магалевський.jpg

Зосталась собі одна Правда, та тілько плаче гірко. Іде́, іде́, — коли чує: ліс шумить.

»Що ж тепер робити мені?« думає вона, бідненька, сама собі: »Злізу на яке-небудь дерево та переночую, щоб звірюка яка не напала на мене.«

От злізла вона на одно дерево та й сидить там. Коли ось чує — йдуть дівчата, парубки,