Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/114

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


рушає. Царь думав, що то злодій який, або що (а то був той самий янгол). Прийняв він на себе обличчя царя, догнав мисливих, та й поїхав з ними додому. А царь зостався голий у лісі.

Українські народні казки (1920) - сторінка 115 - Ю.Магалевський.jpg

Коли дивиться — аж далеко десь дим піднімається над лісом, і неначе хмара стає по сизому небу. Він подумав: »То, мабудь, мої мисливі палять!« Пішов тоді на той дим. Приходить, аж